Орендодавець повинен класифікувати кожен свій договір оренди або як операційну оренду,
або як фінансову оренду.
Фінансова оренда – це оренда, умовами якої передбачається передавання всіх ризиків і
вигод, пов’язаних з правом власності на актив.
Операційна оренда класифікується як оренда, умовами якої не передбачається передавання
всіх ризиків і вигод, пов’язаних з правом власності на актив.
Базовий актив - актив, який є предметом оренди, і право щодо використання якого
передане орендодавцем орендарю.
Ідентифікований актив – актив, що прямо або непрямо вказаний у договорі оренди.
Частина активу вважається ідентифікованим активом, якщо вона відмінна з фізичної точки
зору (наприклад, поверх будівлі). Продуктивна або інша частина активу, яка не є відмінна з
фізичної точки зору, не є ідентифікованим активом, якщо вона не надає клієнту право
отримувати практично всі економічні вигоди від використання активу.
Ставка додаткових запозичень орендаря – ставка відсотка, яку орендар сплатив би, щоб
запозичити на подібний строк та з подібним забезпеченням коштів, які необхідні для того,
щоб отримати актив, за вартістю подібний до активу з права користування за подібних
економічних умов.
Класифікація оренди як фінансової або операційної залежить від суті операції, а не від
форми договору.
Орендодавець використовує критерії, які окремо або в поєднанні обумовлюють
класифікацію оренди як фінансової:
1) наприкінці строку дії оренди право власності на базовий актив переходять до орендаря;
2) орендар має право придбати базовий актив за ціною, яка значно нижча від справедливої
вартості на дату реалізації цього права, а на початку строку оренди є обґрунтована
впевненість у тому, що це право буде реалізовано;
3) строк дії оренди становить більшу частину строку корисного використання базового
активу навіть за умови, що право власності не передаватиметься;
4) на початку строку дії оренди теперішня вартість мінімальних орендних платежів майже
дорівнює справедливій вартості базового активу, переданого в оренду;
5) базові активи, передані в оренду, мають спеціалізований характер, що лише орендар може
користуватися ними без суттєвих модифікацій.
Підтвердженням належності операції до фінансової оренди можуть бути такі умови:
1) у разі анулювання договору про оренду, орендарем пов'язані з цим збитки орендодавця
покладаються на орендаря;
2) прибутки або збитки від коливань справедливої вартості належать орендарю;
3) орендар має змогу продовжити строк дії договору оренди на додатковий період за орендну
плату, яка значна нижча від ринкової орендної плати.
Орендодавець здійснює класифікацію оренди на дату початку оренди, і повторно переглядає
лише у разі модифікації оренди. Зміна оцінки або зміни обставин не ведуть до нової
класифікації оренди.
Строк оренди – це невідмовний період, протягом якого орендар має право використовувати
базовий актив, а також обидва такі строки:
періоди, які охоплює можливість продовження оренди, якщо орендар є обґрунтовано
впевнений у тому, що він реалізує таку можливість;
періоди, які охоплює можливість припинити оренду, якщо орендар обґрунтовано впевнений
у тому, що він не реалізує таку можливість.
Активи, передані у фінансовий лізинг, обліковуються, як виданий кредит. Під час первісного
визнання надані (отримані) кредити оцінюються за справедливою вартістю, уключаючи
витрати на операцію. Подальша оцінка активу здійснюється за амортизованою собівартістю
з використанням ефективної ставки відсотка під час нарахування процентів та амортизації
дисконту (премії).
Якщо у фінансовий лізинг (оренду) передаються основні засоби, прийняті на баланс від
заставодавця в рахунок погашення заборгованості за наданим кредитом вони визнаються
активом, після чого передаються в оренду (лізинг).
Протягом звітного та попереднього звітного періодів Товариство не виступало
лізингодавцем та/або лізингоодержувачем за фінансовим лізингом.
Товариство як орендар оцінює договір оренди в цілому або окремі компоненти як договір
оренди, якщо виконуються такі критерії:
- актив є ідентифікованим;
- орендарю передається право отримувати практично всі економічні вигоди протягом строку
використання активу;
- орендарю передається право визначати спосіб використання активу протягом певного
періоду в обмін на компенсацію;
- орендодавець не має істотного права заміни активу протягом строку його використання.
Товариство визначає строк оренди, як невідмовний період оренди разом з:
- періодами, на які розповсюджуються право продовження оренди у випадку, якщо орендар
обґрунтовано впевнений в тому, що він скористається такою можливістю;
- періодами, на які розповсюджуються право припинити дію оренди, якщо орендар
обґрунтовано впевнений в тому, що він не скористається такою можливістю.
Товариство застосовує спрощений метод щодо короткострокової оренди або оренди, за якою
базовий актив має низьку вартість (меншу за еквівалент 5 000 дол. США. на дату визнання), і
не визнає в балансі актив з права користування та орендне зобов'язання. Товариство у цьому
разі визнає орендні платежі витратами на прямолінійній основі протягом строку.
Товариство застосовує політику визнання короткострокової оренди за класом базового
активу, з яким пов’язане право на використання, тобто групою базових активів, що мають
подібну природу та спосіб використання.
Товариство приймає рішення по кожному з договорів оренди, якщо вартість базового активу
за ним є низькою.
Товариство на дату початку оренди визнає актив з права користування та орендне
зобов’язання.
Товариство визнає актив з права користування за первісною вартістю (собівартістю), що
включає:
- суму первісної оцінки орендного зобов’язання;
- орендні платежі, які здійснені на або до дати початку оренди, за вирахуванням отриманих
стимулів до оренди;
- первісні прямі витрати, які понесені орендарем;
- витрати, які будуть понесені орендарем на демонтаж, переміщення, доведення базового
активу до стану, що вимагається строками та умовами оренди. Орендар несе зобов’язання за
таким витратами або на дату початку оренди, або внаслідок використання базового активу
протягом певного періоду.
Товариство як орендар на дату початку оренди визнає орендне зобов’язання за теперішньою
вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Платежі за право користування
базовим активом дисконтуються протягом строку оренди (орендні платежі), застосовуючи
ставку відсотка, яка передбачена в договорі оренди, якщо таку ставку можна легко
визначити. Товариство застосовує ставку додаткового запозичення орендаря, якщо ставку в
договорі оренди не можна визначити.
Орендні платежі на дату початку оренди включають:
фіксовані платежі (включаючи по суті фіксовані платежі), за вирахуванням будь яких
стимулів до оренди, що підлягають отриманню;
змінні орендні платежі, які залежать від індексу або ставки, які первісно оцінені з
використанням такого індексу чи ставки на дату початку оренди;
суми, які будуть сплачені орендарем за гарантіями ліквідаційної вартості;
ціну виконання можливості придбання активу, якщо орендар обґрунтовано впевнений в
тому, що він скористається такою можливістю;
платежі як штрафи за припинення оренди, якщо строк оренди відображає реалізацію
орендарем можливості припинення оренди.
Товариство після дати початку оренди оцінює орендне зобов’язання таким чином:
- збільшуючи балансову вартість для відображення процентів за орендним зобов’язанням;
- зменшуючи балансову вартість для відображення сплачених орендних платежів;
- переоцінюючи балансову вартість для відображення переоцінки, модифікації оренди або
перегляду по суті фіксованих орендних платежів.
Товариство після дати початку оренди визнає іншими операційними витратами змінні
орендні платежі, не включені в оцінку орендного зобов’язання у тому періоді, в якому
сталося подія чи певні умови, які спричинили здійснення таких платежів (наприклад ті, які
не залежать від індексу та ставки).
Товариство регулярно на кожну звітну дату оцінює орендне зобов’язання, дисконтуючи
переглянуті орендні платежі з використанням переглянутої ставки дисконту, якщо
виконуються будь яка з умов:
- зміна строку оренди (у зв’язку з переглядом ймовірності виконання опціону на
продовження або дострокового припинення оренди;
- зміна оцінки можливості придбання базового активу;
- зміна платежів, обумовлена зміною плаваючої процентної ставки.
Товариство визначає переглянуту ставку дисконту як припустиму ставку відсотка по оренді
на решту строку оренди, якщо таку ставку можна легко визначити, або як ставку додаткових
запозичень орендаря на дату переоцінки, якщо припустиму ставку відсотка не можна легко
визначити.
Товариство має також здійснити переоцінку орендного зобов’язання в таких випадках:
- зміна сум, які, як очікується, будуть сплачені за гарантією ліквідаційної вартості;
- зміна майбутніх орендних платежів внаслідок зміни індексу або ставки, що
використовуються для визначення таких платежів.
Орендар визначає переглянуті орендні платежі для решти строку оренди, застосовуючи
ставку відсотка на дату початку оренди.
Товариство визнає суму переоцінки орендного зобов’язання як коригування активу з права
користування (окрім випадку зменшення балансової вартості активу з права користування до
нуля). У випадку, коли балансова вартість активу з права користування зменшилася до нуля
та відбувається подальше зменшення орендного зобов’язання у складі прибутку або збитку.
Товариство для подальшої оцінки активу з права користування використовує моделі обліку
активів, подібних до базового активу з права користування, які передбачені обліковою
політикою Товариства:
- за собівартістю з вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких
накопичених збитків внаслідок зменшення корисності, та з коригуванням на будь-яку
переоцінку орендного зобов’язання, якщо Товариство застосовує для подальшої оцінки
активу з права користування модель обліку за первісною вартістю (собівартістю);
- за справедливою вартістю до активів з права користування, які відповідають визначенню
інвестиційної нерухомості;
- за переоціненою вартістю класу активів з права користування, пов’язаних з основними
засобами, якщо Товариство застосовує цю модель до відповідного класу основних засобів.
Товариство після первісного визнання залежно від того, що є базовим активом оренди,
здійснює нарахування амортизації активу з права користування, переглядає його
справедливу вартість та визнає зменшення його корисності відповідно до моделі обліку, яка
застосовується Товариством до активів, подібних до базового активу.
Товариство амортизує актив з права користування з дати початку оренди до очікуваного
строку закінчення оренди. Не рідше ніж один раз на місяць, відображає в бухгалтерському
обліку нараховану суму амортизації активу з права користування (крім активу з права
користування, базовим активом якого є інвестиційна нерухомість, що обліковується
Товариством за справедливою вартістю).
Товариство обліковує модифікацію договору оренди як окрему оренду, якщо виконуються
обидві такі умови:
- модифікація розширює сферу застосування договору оренди, з додаванням права на
використання одним або декількома базовими активами;
- відшкодування за оренду збільшується на величину, співмірну з ціною окремого договору
на збільшений обсяг, а також на відповідні коригування такої ціни, що відображають
обставини конкретного договору.
У разі якщо модифікація оренди не є окремим договором, то Товариство на дату набрання
чинності модифікацією оренди розподіляє компенсацію, зазначену у модифікованому
договорі оренди; визначає строки модифікованої оренди; переоцінює орендне зобов’язання
шляхом дисконтування переглянутих орендних платежів з використанням переглянутої
ставки дисконту. Переглянута ставка дисконту визначається як припустима ставка відсотка в
оренді для решти строку оренди, якщо таку ставку легко визначити, або як ставка
додаткових запозичень орендаря на дату набрання чинності модифікацією оренди, якщо
припустиму ставку відсотка в оренді не можна легко визначити.
Витрати Товариства, пов’язані з укладанням угоди про оперативний лізинг (оренду),
наприклад, юридичні або нотаріальні послуги, комісійні винагороди тощо, визнаються
поточними операційними витратами того звітного періоду, в якому вони понесені.
Дохід від операцій, в яких Товариство виступає лізингодавцем, визнається Товариством як
інший операційний дохід. Нарахування лізингових (орендних) платежів здійснюється
щомісячно, протягом строку дії договору оренди.
Витрати на утримання об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, що передані в
оперативний лізинг (оренду), представлені у складі адміністративних витрат.