Цей Звіт про управління складено відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 No 996-XIV.

Найменування повне: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПРОМИСЛОВО- ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «КРИВБАСВИБУХПРОМ», (код за ЄРДПОУ 00190934) Найменування скорочене: ПАТ «ПВП «КРИВБАСВИБУХПОМ» Організаційно-правова форма: Акціонерне товариство Форма власності: приватна Початком створення підприємства є заснування тресту «Кривбасвибухпром» у 1966 році, початок шляху становлення, формування та розвитку. Засновником Товариства є Державна Акціонерна компанія «Укррудпром» зареєстрована в 1999 році. Вищим органом товариства є Загальні збори акціонерів. Органи Товариства діють в межах своїх повноважень та компетенцій, що визначається статутом Товариства. ПАТ «ПВП «КРИВБАСВИБУХПРОМ» є одним із найбільших підприємств на українському ринку вибухових робіт та виробництва емульсійних вибухових речовин. Підприємство знаходиться серед лідерів ринку, завдяки широкому портфелю продуктів та послуг, сучасним технологіям та великому досвіду здійснення вибухових робіт. ПАТ « ПВП « КРИВБАСВИБУХПРОМ" має багатолітній досвід роботи на ринку України, спеціалізується на наданні послуг з подрібнення гірничої маси шляхом проведення вибухових робіт в кар’єрах гірничо-збагачувальних комбінатів Кривбасу, кар’єрах нерудної промисловості, а також виконання спеціальних робіт з використанням енергії вибуху. Технологічний процес підприємства включає в себе виробництво вибухових речовин, переробку, транспортування та безпосереднє підривання вибухових матеріалів. За роки роботи фахівцями підприємства розроблено та впроваджено нові вибухові технології, вибухові речовини, насамперед емульсійні, та багато заходів щодо вдосконалення, підвищення ефективності та безпеки вибухових робіт. Також було впроваджено: багаторядне короткосповільнене підривання свердловин; хвильові, діагональні та комбіновані схеми підривання; нові конструкції свердловинних зарядів. Одним з методів реалізації управління дією вибуху є застосування різних схем підривання з метою забезпечення тривалості докладання енергії вибуху до середовища, що руйнується. До складу підприємства входять гірничий цех, цех з виробництва компонентів емульсійних вибухових речовин, автотранспортний цех, база відпочинку “Вербиченька”, пансіонат “Блакитна затока”. У складi Товариства вiдсутні фiлiї, представництва, дочiрнi пiдприємства. Вiдокремлених пiдроздiлiв ПАТ "ПВП "КРИВБАСВИБУХПРОМ" не має, спiльної дiяльностi не проводить. На Підприємстві впроваджено та успішно функціонує система управління якості (СУЯ) ISO 9001:2015, що підтверджено відповідним сертифікатом. Підприємство має можливість виготовляти вибухові емульсійні речовини, відповідно до вимог Технічного Регламенту вибухових речовин промислового призначення . Підприємство зарекомендувало себе як надійний партнер, який завжди своєчасно та в повному обсязі виконує свої зобов‘язання та дбає про бездоганну репутацію. Якість наданих послуг з підривання гірничої маси в кар‘єрах Кривбасу – невід‘ємна частина іміджу та надійності підприємства. Підприємство цінує довгострокові партнерські відносини з постачальниками та покупцями. Підприємство проводить вибухові роботи з використанням вибухових речовин власного виготовлення (понад 98%,) та залученням вибухових матеріалів, в основному засобів ініціювання та промислових детонаторів, які виготовляються на спеціалізованих підприємствах як нашої країни, так і зарубіжних. Основними споживачами послуг, що надає Товариство, є гiрничо - збагачувальнi комбінати Кривого Рогу. Основним стратегічним напрямком є вдосконалення існуючих та розвиток нових технологій ведення вибухових робіт, підтримання промислової потужності з виготовлення компонентів вибухових речовин, доставки та виготовлення власних вибухових речовин на місцях проведення вибухових робіт, що дає можливість бути конкурентоспроможними на досить специфічному ринку з надання даних послуг. Перспективні цілі підприємства: збереження основних споживачів, також залучення нових, розширення географії надання послуг на кар’єрах нерудної промисловості. 24 лютого 2022 року розпочалась військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення військового стану. Це призвело до ускладнень ведення операційної діяльності товариства. Початок військових дій значним чином обмежив ведення вибухових робіт, але попри повномасштабне російське вторгнення в Україну, ПАТ «ПВП «КРИВБАСВИБУХПРОМ» змогло не тільки адаптуватися до роботи в умовах воєнних ризиків, але збільшити обсяги вибухових робіт.

Вищим органом товариства є Загальні збори акціонерів. Органи Товариства діють в межах своїх повноважень та компетенцій, що визначається статутом Товариства. До складу підприємства входять гірничий цех, цех з виробництва компонентів емульсійних вибухових речовин, автотранспортний цех, база відпочинку “Вербиченька”, пансіонат “Блакитна затока”. У складi Товариства вiдсутні фiлiї, представництва, дочiрнi пiдприємства. Вiдокремлених пiдроздiлiв ПАТ "ПВП "КРИВБАСВИБУХПРОМ" не має, спiльної дiяльностi не проводить.

24 лютого 2022 року розпочалась військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення військового стану. Це призвело до ускладнень ведення операційної діяльності товариства. Початок військових дій значним чином обмежив ведення вибухових робіт, але попри повномасштабне російське вторгнення в Україну, ПАТ «ПВП «КРИВБАСВИБУХПРОМ» змогло не тільки адаптуватися до роботи в умовах воєнних ризиків, але збільшити обсяги вибухових робіт. Основні техніко-економічні та фінансові показники роботи ПАТ «ПВП «КРИВБАСВИБУХПРОМ» Найменування показника Одиниця виміру 2022 р. 2021 р. Відхилення, +/- Обсяги підривання гірничої маси тис. м3 26 542 56 313 -29 771 Чистий дохід від реалізації продукції (товарів,робіт,послуг) тис. грн 899 207 1 202 747 -303 540 Собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг тис. грн 786 051 908 336 -122 285 Валовий прибуток тис. грн 113 156 294 1 - 181 255 Інші операційні доходи тис. грн 9 749 11 244 -6 808 Адміністративні витрати тис. грн 68 076 67 459 +617 Інші операційні витрати тис. грн 16 528 17 799 -1271 Фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток «+», збиток «-» ) тис. грн 38 301 220 397 -182 096 Інші фінансові доходи тис. грн 12 260 17 785 -5 525 Фінансові витрати тис. грн 8 895 5 262 +3 633 Інші доходи тис. грн 157 2 134 -1 977 Інші витрати тис. грн 490 154 +336 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток «+», збиток «-» ) тис. грн 41 333 234 900 -193 567 Витрати з податку на прибуток тис. грн (8 050) (42 624) -34 574 Чистий фінансовий результат тис. грн 33 283 192 276 -158 993 Залишок грошових коштів на кінець звітного періоду тис. грн 157 242 176 868 -19 626 Дебіторська заборгованість тис. грн 357 755 230 431 +127 324 Кредиторська заборгованість тис. грн 68 071 75 977 -7 906 Середня кількість працівників Люд. 439 442 -3 Зменшення доходу від реалізації обумовлене зменшенням обсягу проведення вибухових робіт у зв’язку з початком військової агресії Російської федерації проти України. За результатами роботи у 2022 р. у ПАТ «ПВП «КРИВБАСВИБУХПРОМ» немає простроченої заборгованості по заробітній платі і податкам. Фінансова звітність подається своєчасно.

Товариство здійснює контроль за ризиком недостатності грошових коштів, використовуючи інструмент планування поточної ліквідності. За допомогою цього інструменту аналізуються терміни платежів, пов‘язаних з фінансовими інвестиціями та фінансовими активами (наприклад, дебіторська заборгованість, інші фінансові активи), а також прогнозовані грошові потоки від операційної діяльності. Ліквідність підприємства – це його здатність швидко продати свої активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань. Джерелами забезпечення ліквідності є активи, які забезпечують своєчасне виконання зобов'язань. До високоліквідних активів відносяться грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість. Коефіцієнти поточної ліквідності, поточних зобов’язань, довгострокових зобов’язань ПАТ « ПВП «КРИВБАСВИБУХПРОМ»: Найменування показника на 31.12.2022 р. на 31.12.2021 р. Норматив 1 2 3 4 Коефіцієнт поточної ліквідності 6,761 5,524 >1,0 Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами 0,784 0,743 >0,1 Коефіцієнт довгострокових зобов’язань 0,315 0,296 <0,2 Коефіцієнт поточних зобов’язань 0,685 0,704 >0,5 Коефіцієнт поточної ліквідності: Коефіцієнт поточної ліквідності показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 1. Станом на 31.12.2022 р. значення даного коефіцієнта вище нормативного. Нижня межа нормативного значення обумовлена тим, що у підприємства повинно бути щонайменше достатньо обігових коштів для погашення короткострокових зобов'язань, інакше підприємство опиниться під загрозою банкрутства. Наведені вище розрахунки свідчать про те, що протягом 2022 року на підприємстві була позитивна динаміка цього показника. ПАТ «ПВП «КРИВБАСВИБУХПРОМ» забезпечено оборотними коштами, які сформувалися завдяки власним джерелам для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами: Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами показує, яку частину оборотних активів фінансується за рахунок власних оборотних засобів. Значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0 Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами на 31.12.2022 р. відповідає нормативу, це свідчить про те, що у ПАТ «ПВП «КРИВБАСВИБУХПРОМ» достатньо оборотних коштів для ведення господарської діяльності і забезпечення фінансової стійкості. Коефіцієнт довгострокових зобов’язань: Коефіцієнт довгострокових зобов’язань характеризує частку довгострокових зобов'язань у загальній сумі джерел формування. Показує, наскільки підприємство залежить від довгострокових зобов’язань в загальній сумі позикових коштів. Станом на 31.12.2022 р. значення даного коефіцієнта менш нормативного. Коефіцієнт поточних зобов’язань: Коефіцієнт поточних зобов’язань характеризує питому вагу поточних зобов'язань в загальній сумі джерел формування. Показує, наскільки підприємство залежить від поточних зобов’язань в загальній сумі позикового капіталу. Нормативне значення коефіцієнта більше 0,5. Станом на 31.12.2022 р. значення даного коефіцієнта відповідає нормативному.

Охорона праці Метою управління охороною праці на ПАТ «ПВП «КРИВБАСВИБУХПРОМ» є забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини під час трудової діяльності. Охорона праці як система зачіпає практично кожну сторону життя людей. Вона переплітається з великою кількістю технічних і гуманітарних наук, виконуючи одне з найбільш важливих завдань – збереження життя і здоров’я людини при виконанні будь-яких робіт. Контроль має випереджаючий, тобто профілактичний характер. Система контролю спрямована на запобігання порушенням, а не лише на їх констатацію. Це необхідно для того, щоб запобігти нещасному випадку, аварії, профзахворюванню. На підприємстві проводиться перевірка технічного стану технологічного устаткування та механізмів, інвентаря, а також наявності й стану засобів індивідуального захисту. Безперервний контроль за охороною праці на підприємстві охоплює всі аспекти діяльності в контрольованих підрозділах, на ділянках і робочих місцях. З моменту останнього інциденту (з 2019 року) підприємством відпрацьовано без втрати робочого часу 1165 днів. Протягом 2022 року у підрозділах підприємства у відповідності до системи управління охороною праці комісією підприємства проведено 4 комплексних перевірки стану охорони праці та 106 перевірок службою охорони праці підприємства. Проведено 20 аудитів з питань охорони праці в.о. Голови Правління та ТОП-менеджментом. За результатами аудитів запропоновано 181 захід щодо покращення умов праці на дільницях підприємства. Результати перевірок свідчать про те, що організація роботи з охорони праці в цехах, технологічні процеси підготовки і ведення вибухових робіт і робіт з ВМ, технічний стан механізмів і обладнання по основним параметрам відповідають вимогам діючих нормативних актів з охорони праці і промислової безпеки. Протягом 2022 року було проведено навчання та перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб та працівників підприємства на суму 137 тис. грн. З метою забезпечення належного стану пожежної безпеки на підприємстві були виконані протипожежні заходи (діагностування, ремонт та перезарядження вогнегасників, випробування пожежних кран-комплектів та гідрантів, обслуговування пожежної сигналізації) на суму 181 тис. грн. Інвестиції в охорону праці за 2022 рік склали – 1 804 тис. грн., що становить 1,5% від фонду оплати праці за попередній рік (згідно зі ст.19 Закону України про охорону праці). Екологія Діяльність підприємства «ПАТ «ПВП «КРИВБАСВИБУХПРОМ» спрямована на мінімізацію негативного впливу на всі аспекти довкілля. Постійний контроль, що здійснюється у всіх структурних підрозділах підприємства щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів забезпечує зниження негативного впливу на довкілля. Фінансування природоохоронної діяльності: Витрати на охорону навколишнього природного середовища у 2022 році становлять: 73,8 тис. грн. – оплата послуг природоохоронного призначення; 6,9 тис. грн. – сплата екологічного податку; Від продажу відходів підприємство отримало 714,75 тис. грн. Охорона атмосферного повітря: Підприємство здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі діючих дозволів. Відповідно до Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та дозволів на викиди забруднюючих речовин, підприємством забезпечується проведення контролю граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, в тому числі контроль ефективності роботи газоочисного устаткування цехів та підрозділів, а також контроль вмісту забруднюючих речовин на межі санітарно-захисної зони. Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємства у 2022 році становить 44,668 т, з них викиди діоксиду вуглецю складають 42,416 т. Поводження з відходами Загальний обсяг утворення відходів на підприємстві у 2022 році складає: 394,594 т (в т.ч. рідкі нечистоти 172,0 т), з них: - відходи ІІ класу небезпеки – відпрацьовані акумулятори – становить менше 1% від загального обсягу відходів, що утворилися.; - відходи ІІІ класу небезпеки – складає приблизно 3%. Найпоширенішими серед відходів ІІІ класу небезпеки на підприємстві є відпрацьовані нафтопродукти та відходи експлуатації автотранспорту; - відходи ІV класу небезпеки – складає приблизно 96%. До ІV класу небезпеки відносяться такі основні види відходів: брухт чорних металів, мішкотара відпрацьована, золошлаки, відпрацьовані шини, будівельні відходи, тверді побутові відходи, рідкі нечистоти. На всі види відходів, що утворюються на підприємстві укладено договори на реалізацію, а також на їх передачу, видалення, утилізацію зі спеціалізованим підприємствами.

Станом на 31.12.2022 року на підприємстві чисельність персоналу склала 416 працівників (в тому числі 45 мобілізованих), з них на керівних посадах жінок – 16 осіб, що складає 3,8 % від загальної кількості працівників. За 2022 рік середньооблікова чисельність штатних працівників – 439 осіб. Для забезпечення ефективної та якісної роботи на підприємстві працюють висококваліфіковані спеціалісти з багаторічним досвідом роботи в гірничодобувній галузі, у логістичній, економічній та фінансовій сферах. Професіоналізм наших співробітників дозволяє підприємству проводити моніторинг та аналітику ринку, що дає змогу сформувати актуальні ціни на проведення вибухових робіт, виконати їх в найкоротші терміни та з мінімальними витратами. Навчання персоналу в 2022 році (менеджерське, професійне, обов’язкове) пройшли 238 особи, загальна сума витрат на навчання склала 338 400 грн. Коефіцієнт плинності кадрів за підсумками 2022 року склав 25,58%. Основними причинами припинення трудових договорів були: скорочення штату працівників, власне бажання працівника, угода сторін, вихід на пенсію за віком. Середньомісячна заробітна плата на 1-го штатного працівника склала 17 983 грн. Працівники підприємства отримують послуги за договором добровільного медичного страхування. Протягом 2022 р. проводились заходи, спрямовані на соціальний розвиток колективу, а саме: вітання з Міжнародним жіночим днем, з Днем працівників металургійної та гірничодобувної промисловості, з Днем Захисника України, з новорічними святами. Проводились фахові конкурси «Кращий за професією - 2022», «Кращій лінійний керівник - 2022», дитячі конкурси - «Охорона праці очима дітей», «Малюнок для Захисника України», відео-флешмоб «ДІТИ ВІТАЮТЬ З НОВИМ 2023 РОКОМ!».

Керівництво Товариства визнає, що діяльність Товариства пов’язана з ризиками і вартість чистих активів у нестабільному ринковому середовищі може суттєво змінитись унаслідок впливу суб’єктивних чинників та об’єктивних чинників, вірогідність і напрямок впливу яких заздалегідь точно передбачити неможливо. До таких ризиків віднесено:- кредитний ризик; - ринковий ризик, який включає відсотковий ризик, валютний ризик та ризик зміни цін на товари; - ризик ліквідності. Управління ризиками керівництвом Товариства здійснюється на основі розуміння причин виникнення ризику, кількісної оцінки його можливого впливу на вартість чистих активів та застосування інструментарію щодо його пом’якшення. Головною умовою для ефективної роботи в складних воєнних умовах є правильно відпрацьовані ризики. Тому важливо вчасно визначати ризики, аналізувати вірогідність їх настання, ефективно реагувати на умови, у яких вони можуть виникнути та тримати контроль над ситуацією.

Інший ціновий ризик – це ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін ринкових цін (окрім тих, що виникають унаслідок відсоткового ризику чи валютного ризику), незалежно від того, чи спричинені вони чинниками, характерними для окремого фінансового інструмента або його емітента, чи чинниками, що впливають на всі подібні фінансові інструменти, з якими здійснюються операції на ринку. Основним фактором цінового ризику є зміни цін на товари, які Товариство придбає для основної діяльності. Операційна діяльність Товариства вимагає регулярного використання вибухівки для виконання послуг з підривання, і як наслідок, регулярного придбання сировини та основних матеріалів для виготовлення вибухових матеріалів.

Ризик ліквідності – ризик того, що Товариство матиме труднощі при виконанні зобов’язань, пов’язаних із фінансовими зобов’язаннями, що погашаються шляхом поставки грошових коштів або іншого фінансового активу. Товариство здійснює контроль за ризиком дефіциту грошових коштів, використовуючи інструмент планування поточної ліквідності. Система ідентифікації і оцінки ризику ліквідності Товариства включає: - Систему оцінки рівня ліквідності активів; - Систему класифікації активів за рівнем ліквідності; - Процедури інформування посадових осіб та органів управління товариства про зміни ліквідності активів; - Оцінку можливих втрат при реалізації активу внаслідок недостатньої ліквідності. Метою Товариства є підтримання балансу між безперервністю фінансування та гнучкістю, шляхом використання власних коштів. Товариство має доступ до джерел фінансування в достатньому обсязі. Товариство аналізує терміни платежів, які пов'язані з дебіторською заборгованістю та іншими фінансовими активами, зобов’язаннями, а також прогнозні потоки грошових коштів від операційної діяльності.

Оцінка ефективності управління фінансовими ресурсами ПАТ «ПВП «Кривбасвибухпром» проведена на основі аналізу коефіцієнтів платоспроможності та фінансової стійкості. Можливість підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання визначається через коефіцієнти ліквідності. Рівень ліквідності Товариства за результатами 2023 року оцінюється як достатній. Грошових потоків від операційної діяльності і власних коштів підприємства за результатами аналізованого періоду вистачило на фінансування видатків інвестиційної діяльності.

Валютний ризик – це ризик того, що справедлива вартість майбутніх грошових потоків по фінансовому інструменту буде змінюватись у зв‘язку зі змінами в валютних курсах. Система ідентифікації і оцінки валютних ризиків Товариства включає: • Інформацію щодо валютної позиції Товариства за видами іноземних валют, • Методи аналізу коливань валютних курсів для оцінки обсягів можливих втрат, • Методи оцінювання економічного валютного ризику як непрямого впливу змін валютного курсу на вартість активів , що деноміновані у національній валюті. Система управління валютними ризиками в Товаристві включає: • Правила та процедури визначення лімітів валютних позицій та контролю за їх дотриманням у відповідності до рішень керівництва товариства, • Заходи з обмеження валютних ризиків. Ризик Товариства відносно зміни обмінних курсів іноземної валюти не значний і обумовлений тим, що підприємство тільки в разі необхідності здійснює операції з придбання запасів та необоротних активів за іноземну валюту.

Ринковий ризик – це ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін ринкових цін. Ринковий ризик виникає у зв’язку з ризиками збитків, зумовлених коливаннями цін на сировину, відсоткових ставок та валютних курсів. Товариство наражатиметься на ринкові ризики у зв’язку з ризиком зміни процентної ставки – це ризик того, що справедлива вартість майбутніх грошових потоків по фінасовому інструменту буде змінюватись внаслідок несприятливих змін ринкових відсоткових ставок. Керівництво Товариства усвідомлює, що відсоткові ставки можуть змінюватись і це впливатиме як на доходи Товариства, так і на справедливу вартість чистих активів. Ризик зміни ринкових процентних ставок є значним.

Полiтика щодо дослiджень та розробок - бути лiдером у впровадженнi новiтнiх технологiй та вдосконаленнi iснуючих. Дослiдження та розробки пов'язанi з питанням впровадження сучасних технологiй та зменшення екологiчного навантаження на довкiлля при проведеннi масових вибухiв. ПАТ "ПВП "Кривбасвибухпром" проводить розробки з удосконалення та впровадження передових розробок ведення вибухових робіт , розробки рецептур вибухових речовин власного виготовлення, проводить випробування в промислових умовах вибухових матерiалiв, обладнання, здiйснює монiторинг якісних показників вибухових речовин та якості вибухових робiт.

ПАТ "ПВП «КРИВБАСВИБУХПРОМ" продовжуватиме свою діяльність в майбутньому й не має ні наміру, ні потреби ліквідуватися, припиняти діяльність або шукати захисту від кредиторів згідно з законами або нормативними актами. Відповідальним чином обліковуються активи і зобов'язання, ґрунтуючись на тому, що суб'єкт господарювання зможе продати свої активи і погасити свої зобов'язання, продовжуючи звичайну діяльність. Подальший розвиток Товариства визначається його здатністю самостійно підтримувати свою поточну і перспективну платоспроможність в умовах воєнного стану, нестабільності навколишнього оточення і підприємницького ризику. Для цього важливим є правильний вибір економічних орієнтирів і вміння своєчасно досягати поставлених цілей. З цією метою Товариство здійснює стратегічну оцінку перспектив свого розвитку, яка відображала б майбутнє сучасних господарських, фінансових та інвестиційних управлінських рішень. Метою ПАТ «ПВП «Кривбасвибухпром» з урахуванням ризиків та викликів є подальше підтримання конкурентоспроможності підприємства та збереження ключових Замовників, виконання підривних робіт підрядним способом з використанням вибухових речовин власного виготовлення та освоєння нових обсягів продажів.

Товариство у своїй діяльності Кодексом корпоративного управління (далі – Кодекс) не керується. Товариством Кодекс не розроблявся, на Загальних зборах акціонерів не затверджувався. Відповідно посилання на Кодекс, яким керується Товариство не надається.

Товариство у своїй діяльності протягом 2023 року керувалось Статутом Товариства, затвердженим Загальними зборами акціонерів 30.03.2011 р. (Протокол № 1/2011 від 30.03.2011р.) Статут Товариства визначає основні засади діяльності, предмет і цілі діяльності, розмір та порядок утворення статутного капіталу та фондів, склад та компетенцію органів Товариства та порядок прийняття ними рішень, права та обов’язки Акціонерів, а також інші основні положення. Товариство створено для здійснення господарської діяльності, метою якої є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності в порядку та за умов, визначеними чинним законодавством та Статутом. Господарська діяльність здійснюється Товариством на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, що не виключає отримання збитків. Товариство може (у випадках, не заборонених законодавством) за рішенням Наглядової ради надавати благодійну допомогу та безповоротну фінансову допомогу. Товариство може здійснювати інші види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством та спрямовані на досягнення мети діяльності Товариства. Основним предметом діяльності Товариства є надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин і розроблення кар'єрів. Також Товариство здійснює ‒ надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів; ‒ виробництво вибухових речовин; ‒ підготовчі роботи на будівельному майданчику; ‒ неспеціалізована оптова торгівля; ‒ вантажний автомобільний транспорт; ‒ діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах та ін. У своїй діяльності Товариство дотримується таких принципів корпоративного управління: ‒ дотримання законодавства України та врахування досвіду світової практики ведення господарської діяльності ‒ забезпечення захисту прав і законних інтересів акціонерів Товариства; ‒ забезпечення розподілу обов`язків та повноважень між структурними підрозділами та органами управління Товариством; ‒ забезпечення прозорості та своєчасності розкриття належної і достовірної інформації; ‒ запобігання конфліктам інтересів; ‒ забезпечення лояльності та відповідальності перед клієнтами; ‒ забезпечення ефективного контролю за фінансовою діяльністю Товариства та управління ризиками. Товариство діє згідно із: ‒ Положенням про Загальні збори акціонерів ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРОМИСЛОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «КРИВБАСВИБУХПРОМ», затвердженого Загальними зборами акціонерів від 30.03.2011 р. (Протокол № 1/2011 від 30.03.2011 р.); ‒ Положенням про Наглядову раду ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРОМИСЛОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «КРИВБАСВИБУХПРОМ», затвердженого Загальними зборами акціонерів від 30.03.2011 р. (Протокол № 1/2011 від 30.03.2011 р.); ‒ Положенням про Фінансового директора ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРОМИСЛОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «КРИВБАСВИБУХПРОМ», затвердженого Загальними зборами акціонерів від 30.03.2011 р. (Протокол № 1/2011 від 30.03.2011 р.); ‒ Положенням про Ревізійну комісію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРОМИСЛОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «КРИВБАСВИБУХПРОМ», затвердженого Загальними зборами акціонерів від 30.03.2011 р. (Протокол № 1/2011 від 30.03.2011 р.) Товариство у своїй діяльності протягом 2023 року дотримувалась принципів та положень Статуту. Відхилень не відбувалось.

Система внутрішнього контролю і управління ризиками Товариства реалізується через органи управління і контролю Товариства – Загальні збори акціонерів, Наглядову раду та Правління. Комплексне функціонування цих органів та реалізація наданих ним повноважень допомагають забезпечити внутрішній контроль та реалізувати програму, направлену на управління ризиками Товариства. Основні ризики: техніко-виробничі, стратегічні, операційні, ризики персоналу, ризики звітності, фінансові ризики, правові ризики, ризики під час воєнного стану. Управління ризиками керівництвом Товариства здійснюється на основі розуміння причин виникнення ризику, кількісної оцінки його можливого впливу на вартість чистих активів та застосування інструментарію щодо його пом’якшення. Ринковий ризик – це ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін ринкових цін. Ринковий ризик виникає у зв’язку з ризиками збитків, зумовлених коливаннями цін на сировину, відсоткових ставок та валютних курсів. Товариство наражатиметься на ринкові ризики у зв’язку з ризиком зміни процентної ставки – це ризик того, що справедлива вартість майбутніх грошових потоків по фінасовому інструменту буде змінюватись внаслідок несприятливих змін ринкових відсоткових ставок. Керівництво Товариства усвідомлює, що відсоткові ставки можуть змінюватись і це впливатиме як на доходи Товариства, так і на справедливу вартість чистих активів. Ризик зміни ринкових процентних ставок є значним. Валютний ризик – це ризик того, що справедлива вартість майбутніх грошових потоків по фінансовому інструменту буде змінюватись у зв‘язку зі змінами в валютних курсах. Інший ціновий ризик – це ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін ринкових цін (окрім тих, що виникають унаслідок відсоткового ризику чи валютного ризику), незалежно від того, чи спричинені вони чинниками, характерними для окремого фінансового інструмента або його емітента, чи чинниками, що впливають на всі подібні фінансові інструменти, з якими здійснюються операції на ринку.

Вищий орган Товриства-Загальні збори Протягом звітного періоду Загальні збори акціонерів не проводились через відсутність рішення Наглядової ради про їх проведення.

Згідно п. 9.1.12 Статуту Товариства у загальних зборах Товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники. На загальних зборах за запрошенням особи, яка скликає загальні збори, також можуть бути присутні представник аудитора Товариства та посадові особи Товариства незалежно від володіння ними акціями цього Товариства, представник органу, який відповідно до статуту представляє права та інтереси трудового колективу. Перелік акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах, складається станом на 24 годину за три робочих дні до дня проведення таких зборів у порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України. На вимогу акціонера Товариство або особа, яка веде облік, права власності на акції Товариства, зобов'язані надати інформацію про включення його до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах. Вносити зміни до переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах Товариства, після його складення заборонено. Обмеження права акціонера на участь у загальних зборах встановлюється законом.

Наглядова Рада Згідно п. 9.2.2 Статуту Товариства Наглядова рада складається з 2 (двох) членів, які обираються Загальними зборами строком на один рік. Члени Наглядової ради виконують свої обов'язки з моменту обрання до закінчення терміну повноважень (протягом 1 року з моменту обрання). Після закінчення річного терміну, повноваження членів Наглядової ради дійсні до обрання Загальними зборами інших членів Наглядової ради або до припинення повноважень у випадках, передбачених цим Статутом. Члени Наглядової ради Товариства обираються з числа фізичних осіб, які мають повну цивільну дієздатність, та/або з числа юридичних осіб – акціонерів. У випадку обрання до складу Наглядової ради Товариства юридичної особи – акціонера (юридичних осіб – акціонерів) від імені кожної такої юридичної особи – члена Наглядової ради Товариства діють по 2 (два) представника – фізичні особи. Обрання членів Наглядової ради Товариства здійснюється виключно шляхом кумулятивного голосування. Згідно п. 9.2.18 Статуту Товариства Загальні збори Товариства можуть прийняти рішення про дострокове припинення повноважень членів Наглядової ради та одночасне обрання нових членів. Без рішення загальних зборів повноваження члена Наглядової ради припиняються: 1) за його бажанням за умови письмового повідомлення про це Товариства за два тижні; 2) в разі неможливості виконання обов'язків члена Наглядової ради за станом здоров'я; 3) в разі набрання законної сили вироком чи рішенням суду, яким його засуджено до покарання, що виключає можливість виконання обов'язків члена Наглядової ради; 4) в разі смерті, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім, померлим.

Згідно п. 9.2.3 Статуту Товариства до виключної компетенції Наглядової ради належить: 1) затвердження в межах своєї компетенції положень, якими регулюються питання, пов'язані з діяльністю Товариства; 2) підготовка порядку денного загальних зборів, прийняття рішення про дату їх проведення та про включення пропозицій до порядку денного, крім скликання акціонерами позачергових загальних зборів, затвердження форми і тексту бюлетенів для голосування на загальних зборах; 3) прийняття рішення про проведення чергових та позачергових загальних зборів відповідно до Статуту Товариства та у випадках, встановлених Законом України "Про акціонерні товариства", включення пропозицій до порядку денного загальних зборів акціонерів; 4) прийняття рішення про продаж раніше викуплених Товариством акцій та про реалізацію акцій, які не сплачені у встановлений термін платежу; 5) прийняття рішення про розміщення Товариством інших цінних паперів, крім акцій, на суму, що не перевищує 25 відсотків вартості активів Товариства; 6) прийняття рішення про викуп розміщених Товариством інших, крім акцій, цінних паперів; 7) затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених законодавством та цим Статутом; 8) затвердження умов контрактів, які укладатимуться з Головою та членами Правління, встановлення розміру їх винагороди; 9) прийняття рішення про відсторонення Голови Правління або члена Правління від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження Голови або члена Правління; 10) обрання та припинення повноважень Голови і членів інших органів Товариства, крім органів, обрання та припинення повноважень яких віднесено до компетенції загальних зборів; 11) обрання реєстраційної комісії, за винятком випадків, встановлених законодавством; 12) обрання аудитора Товариства та визначення умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг; 13) визначення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строків виплати дивідендів у межах граничного строку, визначеного п. 6.18 цього Статуту; 14) визначення дати складення переліку акціонерів, які мають бути повідомлені про проведення загальних зборів відповідно до п. 9.1.13 цього Статуту та мають право на участь у загальних зборах відповідно до п. 9.1.12 цього Статуту; 15) надання попередньої згоди на участь Товариства у промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях, про заснування інших юридичних осіб чи участь в них; 16) вирішення питань, віднесених до компетенції Наглядової ради розділом XVI Закону України "Про акціонерні товариства"; 17) прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є їх предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, а також надання згоди на вчинення правочинів, що попередньо схвалені загальними зборами; 18) визначення ймовірності визнання Товариства неплатоспроможним внаслідок прийняття ним на себе зобов'язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу акцій; 19) прийняття рішення про обрання оцінювача майна Товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг; 20) затвердження умов договору, що укладатиметься з реєстратором власників іменних цінних паперів Товариства, зберігачем або депозитарієм цінних паперів, встановлення розміру оплати їх послуг; 21) надсилання пропозиції акціонерам про придбання належних їм простих акцій особою (особами, що діють спільно), яка придбала контрольний пакет акцій; 22) затвердження організаційної структури Товариства; 23) надання попередньої згоди на придбання часток (акцій, корпоративних прав) в статутних капіталах інших господарюючих суб’єктів або відчуження часток (акцій, корпоративних прав), що належать Товариству в статутних капіталах інших господарюючих суб’єктів; 24) надання попередньої згоди на вступ Товариства до складу учасників (засновників) інших суб’єктів господарювання; 25) прийняття рішення про створення спільних підприємств; 26) аналіз дій Правління з управління Товариством, реалізації інвестиційної, технічної і цінової політики; 27) затвердження за поданням Правління керівників створених дочірніх підприємств – юридичних осіб, прийняття рішення про призначення керівників структурних одиниць, філій, представництв; 28) ініціювання у разі необхідності проведення позачергових ревізій та/або аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності Товариства; 29) формування (затвердження) складу експертних комісій (у тому числі з залученням незалежних сторонніх фахівців) для перевірки фактичного стану будь-яких напрямків фінансово– господарської діяльності Товариства або діяльності посадових осіб Товариства у відповідності до їх повноважень. Розгляд та затвердження висновків цих комісій. Прийняття рішень та заходів по забезпеченню правових засад діяльності Товариства та його посадових осіб; 30) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління Товариства; 31) надання попередньої згоди на вчинення Товариством правочинів на суму, що перевищує 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) грн. або еквівалент цієї суми в іншій валюті за курсом НБУ на дату вчинення кожного правочину; 32) надання попередньої згоди на передачу в оренду майна Товариства, балансова вартість якого складає більше 5 000 000, 00 гривень (п'яти мільйонів гривень) або еквівалент цієї суми в іншій валюті за курсом НБУ на дату вчинення правочину; 33) надання попередньої згоди на вчинення Товариством правочинів щодо забезпечення зобов’язань (гарантій, порук, застав, тощо); 34) надання попередньої згоди на укладення Товариством договорів про отримання кредитів (позик); 35) надання попередньої згоди на випуск та погашення будь-яких боргових зобов’язань Товариства; 36) прийняття рішень про: – безоплатну передачу майна Товариства; та/або – безоплатне надання Товариством послуг (виконання робіт); та/або – надання Товариством безповоротної фінансової допомоги чи благодійної допомоги; 37) надання попередньої згоди на придбання, відчуження або списання з балансу Товариства необоротних активів ( в т.ч. основних засобів), які мають ринкову вартість більше 5 000 000,00 (п’яти мільйонів) гривень за однією операцією або загальна вартість таких операцій перевищує 15 000 000 (п’ятнадцять мільйонів) гривень на календарний рік, або еквіваленти вказаних сум в іншій валюті за курсом НБУ на дату вчинення кожного правочину; 38) затвердження інвестиційних програм та річних бюджетів Товариства; 39) затвердження порядку формування та використання фондів розвитку виробництва; 40) надання попередньої згоди стосовно отримання, зміни або анулювання ліцензій, дозволів або інших погоджень державних органів, що встановлюють, змінюють або припиняють права Товариства на користування землею або надрами; 41) вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції Наглядової ради.

Протягом 2022 року засідання Наглядової ради Товариства проводились, рішення Наглядової ради Товариства приймались шляхом опитування. За 2022 рік було направлено 22 звернення Правління Товариства до Наглядової ради, з яких: жодного не відкликано Товариством, на розгляді Наглядової ради 4 звернення, 14 звернень розглянуто Наглядовою радою, від Наглядової ради не отримано відповіді на 4 звернення до Наглядової ради, 3 звернення розглянуто у 2023 році. За 2022 рік Наглядовою радою були складені 15 протоколів. Наглядовою радою прийняті рішення з таких питань: Про відкликання і обрання в.о. Заступника голови правлінняПро надання попередньої згоди на зміни до кредитного договору новим членам Правління Про порядок роботи оновленого складу Правління товариства до проведення Загальних зборів акціонерів Товариства Про надання згоди на вчинення Товариством правочинів з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНБЛАСТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІ-КОМ» Про надання попередньої згоди (погоджень) на вчинення значного правочину з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНБЛАСТ» (код 38242941) на придбання паливно-емульгаторної сумiші ПЕС-I Про надання попередньої згоди (згоди) на вчинення значного правочину з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНБЛАСТ» (код 38242941) на придбання Амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б Про надання попередньої згоди (погоджень) на вчинення Товариством правочину (правочинів) з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПЕЦХІМ-КР» (код 41228890) про закупівлю оливи спеціальної ЕМОЛ марки А Про обрання Голови та членів Аудиторського комітету Про надання попередньої згоди (погоджень) ) на вчинення Товариством правочину (правочинів) з АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (код 00191000) про надання послуг з дроблення гірничих порід вибуховим способом у кар’єрі АТ «ПІВДГЗК» Про обрання оцінювача майна Товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг Про надання попередньої згоди на вчинення Товариством правочину (правочинів) на вчинення Товариством правочину (правочинів) з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЙЕ ЕНЕРГІЯ» (код 38863790) про закупівлю природного газу Про схвалення та надання попередньої згоди (погоджень) на вчинення правочину з ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ХІМДИВІЗІОН» (код 34059188) про закупівлю Селітри кальцієвої водяний розчин марки «А» Про надання попередньої згоди (погоджень) на вчинення правочину з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРТЕХНОАЛЬЯНС» (код 41348950) про закупівлю неелектричних детонаторів Shockstar та Шашок БП А 5/50 Про надання попередньої згоди (погоджень) на вчинення правочину з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ХІМІЧНА КОМПАНІЯ» (код 34734915) про закупівлю нітрекс АС, нітрекс З, нітрекс АФ, нітрекс Л Про дострокове припинення повноважень деяких членів Аудиторського комітету та обрання членів Аудиторського комітету Про безоплатну передачу майна Товариства та надання Товариством безповоротної фінансової допомоги чи благодійної допомоги

Члени Наглядової Ради виконують свої обов'язки на безоплатній основі

Правління Згідно п. 9.3.2 Статуту Товариства Правління складається з 4 (чотирьох) членів, які обираються Загальними зборами акціонерів Товариства строком на 1 (один) рік. До складу Правління входить Голова Правління, Заступник Голови Правління, Фінансовий директор, Заступник Фінансового директора. Обрані члени Правління виконують свої обов'язки з моменту обрання до закінчення терміну повноважень (протягом 1 року з моменту обрання). Після закінчення річного терміну у випадку не переобрання Голови Правління і Фінансового директора з причини не проведення Загальних зборів акціонерів Товариства або неприйняття рішення з даного питання на Загальних зборах акціонерів Товариства, що відбулися, всі повноваження, права і обов’язки Голови Правління і Фінансового директора переходять до Заступника Голови Правління і Заступника Фінансового Директора відповідно. Повноваження Голови Правління і Фінансового Директора переходять до Заступника Голови Правління і Заступника Фінансового Директора відповідно також у разі прийняття Загальними зборами акціонерів відповідного рішення, усунення Наглядовою радою, смерті, втрати працездатності, тривалої хвороби або звільнення за власним бажанням Голови Правління та/або Фінансового директора, а також в інших випадках, коли за законодавством України Голова Правління та/або Фінансовий директор не можуть виконувати свої обов’язки. Згідно п. 9.3.2 Статуту Товариства Загальні збори мають право достроково відкликати Голову та членів Правління незалежно від причин такого відкликання. Наглядова рада має право усунути від виконання обов’язків Голову та членів Правління в будь-який час. Наглядова рада своїм рішенням від 28.09.2020 р. (протокол Наглядової ради № 6 від 28.09.2020 р.) обрала виконуючим обов’язки Голови Правління Гаврука Андрія Васильовича. Наглядова рада своїм рішенням від 24.12.2021 р. (протокол Наглядової ради № 44 від 24.12.2021 р.) обрала тимчасово виконуючим обов’язки Заступника Голови Правління Жмуру Дениса Сергійовича. Загальні збори акціонерів своїм рішенням від 27.03.2020 р. (протокол позачергових Загальних зборів акціонерів № 1-2020 від 27.03.2020 р.) обрали Фінансовим директором Венжегу – Тетяну Євгенівну, Заступник Фінансового директора – Лавриненко Людмилу Іванівну.

Правління Згідно п. 9.3.6 Статуту Правління Товариства в межах своєї компетенції: – планує діяльність Товариства, його філій, відділень; – розробляє поточні фінансові звіти; – дає пропозиції з розподілу прибутку, визначенню розмірів фондів Товариства, розміру і форми виплати дивідендів, виносить їх на розгляд Загальних зборів акціонерів; – надає звіти про діяльність Правління на вимогу Наглядової ради Товариства; – виносить на розгляд Наглядової ради пропозиції щодо призначення керівників дочірніх підприємств; – затверджує питання порядку денного Загальних зборів акціонерів; – готує та виносить на розгляд Загальним зборам зміни та доповнення до Статуту Товариства, в тому числі пов’язані зі зміною розміру Статутного капіталу; – подає на узгодження Наглядовій раді рішення про випуск облігацій; – складає річний баланс і звіт Товариства; – подає на узгодження Наглядовій раді рішення про випуск векселів; – організовує випуск і розміщення цінних паперів Товариства; – організовує матеріально-технічне забезпечення господарської та іншої діяльності Товариства; – визначає умови оплати праці керівників філій, представництв та структурних одиниць Товариства; – організовує збут продукції; – організовує конкурсний відбір постачальників товарів та послуг, а також з споживачів продукції Товариства; – організовує фінансово-економічну роботу, облік і звітність, ведення грошово-розрахункових операцій; – організовує зовнішньоекономічну діяльність; – організовує облік кадрів; – організовує роботу дочірніх підприємств, філій, представництв та структурних одиниць; – готує проекти статутів дочірніх підприємств, філій, представництв; – організовує соціально-побутове обслуговування працівників Товариства; – контролює стан приміщень, споруд, обладнання; – контролює рух матеріальних та грошових цінностей; – організовує архів Товариства, забезпечує роботу канцелярії; – делегує частину повноважень керівникам філій, представництв і структурних одиниць Товариства; – приймає рішення про вступ до складу учасників інших господарських товариств, придбання або відчуження корпоративні права та акцій інших Товариств за умови отримання попередньої згоди від Наглядової ради; – виконує окремі функції, покладені на Правління рішенням Загальних зборів, ; – здійснює організаційно-технічне забезпечення Загальних зборів, Наглядової ради, Ревізійної комісії та інші функції, визначені Положенням „Про Правління”. Згідно п. 9.3.5 Статуту Товариства Голова Правління або особа, що виконує обов’язки Голови Правління, здійснює функції, покладені на нього як на керівника підприємства згідно законодавству України та укладеного з ним трудового договору (контракту), у тому числі: – скликає засідання Правління; – головує на засіданнях Правління; – організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Правління; – організовує ведення протоколу на засіданнях Правління; – визначає склад, обсяг та порядок захисту конфіденційної інформації та відомостей, що становлять комерційну таємницю Товариства; – затверджує штатний розклад Товариства, приймає на роботу та звільняє працівників при необхідності вносить зміни до складу структурних підрозділів в межах затвердженої Наглядовою радою структури; – передає в оренду майно Товариства, балансова вартість якого складає менше 5 000 000,00 гривень (п'яти мільйонів гривень); – придбає, відчужує або списує з балансу Товариства необоротні активи ( в т.ч. основні засоби), які мають ринкову вартість, менше 5 000 000,00 (п’яти мільйонів) гривень за однією операцією або загальна вартість таких операцій не перевищує 15 000 000 (п’ятнадцять мільйонів) гривень на календарний рік, або еквівалент зазначених сум в іншій валюті за курсом НБУ на дату вчинення кожного правочину; – представляє Правління у взаємовідносинах з іншими органами управління та контролю Товариства; – забезпечує виконання рішень Загальних зборів акціонерів, Наглядової ради, Правління, норм чинного законодавства, цього Статуту, внутрішніх нормативних актів Товариства; – організовує виконання планів діяльності Товариства, виконання Товариством зобов’язань перед державою і контрагентами за господарськими договорами, вимог по охороні праці та техніки безпеки, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища; – організовує збереження майна Товариства і його належне використання; – організовує ведення в Товаристві бухгалтерського обліку та статистичної звітності; – виконує інші повноваження, покладені на нього як на керівника підприємства чинним законодавством, Загальними зборами акціонерів чи Наглядовою радою Товариства; – представляє Товариство у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, державними та іншими органами і організаціями, у суді, господарському і третейському суді, в інших судових установах; – укладає цивільно-правові угоди з правом їх підпису у межах, встановлених законодавством України, цим Статутом та внутрішніми нормативними актами Товариства; – розпоряджається майном і грошовими коштами Товариства у межах, встановлених законодавством України, цим Статутом та внутрішніми нормативними актами Товариства. Документи, щодо розпорядження майном і грошовими коштами Товариства є чинними за наявності підпису Фінансового директора; – вчиняє правочини, рішення про здійснення яких не віднесено до компетенції Загальних зборів або Наглядової ради, на суму, що не перевищує 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) грн. або еквівалент цієї суми в іншій валюті за курсом НБУ на дату вчинення кожного правочину; – підписує договори, рішення про укладання яких прийняті Загальними зборами або Наглядовою радою. Такі договори є чинними при наявності підпису Фінансового директора. – видає довіреності на здійснення дій від імені Товариства, які не стосуються фінансово-господарської діяльності; – видає довіреності на здійснення дій від імені Товариства, які стосуються фінансово-господарської діяльності, такі довіреності є чинними при наявності підпису Фінансового директора; – відкриває та закриває у банківських установах поточні та інші рахунки Товариства. Документи щодо відкриття та закриття у банківських установах поточних та інших рахунків Товариства є чинними при наявності підпису Фінансового директора; – підписує фінансові, банківські та господарські договори та документи, які є чинними при наявності підпису Фінансового директора; – видає накази та розпорядження, надає вказівки, які є обов’язковими для виконання усіма працівниками Товариства; – здійснює інші дії згідно з рішеннями Загальних зборів, Наглядової ради або Правління. Без попереднього узгодження із Наглядовою радою, Голова Правління від імені Товариства не має права: – вчиняти правочини на суму, що перевищує 20 000 000,00 (двадцять мільйонів) грн або еквівалент цієї суми в іншій валюті за курсом НБУ на дату вчинення кожного правочину; – передавати в оренду майно Товариства, балансова вартість якого складає більше 5 000 000,00 гривень (п'яти мільйонів гривень) або еквівалент цієї суми в іншій валюті за курсом НБУ на дату вчинення кожного правочину; – вчиняти правочин щодо забезпечення зобов’язань (гарантій, порук, застав, тощо); – укладати договори про отримання кредитів (позик); – випускати та погашати будь-які боргові зобов’язання Товариства; – придбавати, відчужувати або списувати з балансу Товариства необоротні активи (в т.ч. основні засоби), які мають ринкову вартість, більше 5 000 000,00 (п’яти мільйонів) гривень за однією операцією або загальна вартість таких операцій перевищує 15 000 000 (п’ятнадцять мільйонів) гривень на календарний рік або еквіваленту цієї.

В 2022 році проведено 31 засідання правління. Розглянуті питання: - ціноутворення для Замовників; - закупка сировини; - питання заробітної плати; - призупинення пунктів колективного договору в зв'язку з введенням військового стану; - розміщення грошових коштів на поточних рахунках банків; - інші питання діяльності підприємства.

Згідно Статуту Товариства передбачено створення Ревізійної комісії. Проте Загальні збори акціонерів 27.03.2020 р. прийняли рішення про припинення повноважень діючого складу Ревізійної комісії, право на що передбачено п-п. 18 п. 9.1.7 Статуту Товариства. Новий склад Ревізійної комісії Загальними зборами акціонерів не обирався.

Рік, що закінчується 31 грудня 2022 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

0,34

Прийнята Облікова політика застосовується для повного пакету фінансової звітності за МСФЗ. Надалі планується застосування такої облікової політики, що відповідатиме обліковій політиці, застосованій в попередньому звітному році, за винятком добровільної зміни Облікової політики, і можливого впливу наведених нижче стандартів та інтерпретацій і поправок (змін) до них, які набирають чинності з 1 січня 2021 року та інших майбутніх дат.

Витрати на позики можуть включати: (A) відсотки за банківськими овердрафтом і короткостроковими та довгостроковими позиками; (B) додаткові витрати, понесені у зв'язку з організацією укладення угод про позики; (C) платежі щодо фінансового лізингу; Визнання витрат на позики Витрати на позики визнаються за методом нарахування - тобто в той період, в якому вони виникли на підставі умов договорів. Облік витрат на позики Витрати по позики, які безпосередньо пов'язані з придбанням, будівництвом або виробництвом кваліфікованого активу, капіталізуються як частина такого активу, в разі, якщо виконуються критерії визнання активом. Інші витрати на позики визнаються витратами того періоду, в якому вони виникли. Підприємство визначає суму витрат по позиках, дозволених для капіталізації, і капіталізує її шляхом включення у вартість кваліфікованого активу.

Облік грошових коштів Всі грошові кошти обліковуються за номінальною вартістю. Банківськими депозитами, що враховуються в складі грошових коштів, є короткострокові вкладення (з терміном погашення до 3-х місяців), а також кошти, розміщені на депозитних рахунках, легко оборотні в певну суму грошових коштів, і зазнають незначного ризику зміни вартості. Депозити, розміщені на термін більше 3-х місяців (за якими договір банківського вкладу укладено на термін більше 3-х місяців), розглядаються в якості інвестицій (дебіторської заборгованості) і поділяються на: • короткострокові - на строк до 12 місяців з дати розміщення; • довгострокові - на термін більше 12 місяців з дати розміщення. До грошових документів належать кошти в національній та іноземній валюті, що знаходяться на території України і за її межами в акредитивах, чекових книжках та інших платіжних документах (за винятком векселів). Відносно грошових еквівалентів застосовуються ті ж основні облікові принципи, що і в відношенні грошових коштів. Облік грошових коштів в іноземній валюті Операції в іноземній валюті мають відображатися в обліку за поточним курсом на дату здійснення операції. Залишки за рахунками в іноземній валюті повинні переоцінюватися за поточним курсом на дату балансу. Курсова різниця, що виникає при переоцінці залишків грошових коштів по рахунках в іноземній валюті на дату балансу, повинна визнаватися в бухгалтерському обліку як інших операційних доходів або витрат в періоді її виникнення.

Умовні зобов'язання Умовні зобов’язання не визнаються у фінансовій звітності, за винятком випадків коли існує ймовірність того, що погашення зобов’язання вимагатиме вибуття ресурсів, і при цьому сума таких зобов’язань може бути достовірно оцінена. Умовні активи Умовні активи виникають, як правило, внаслідок незапланованих або інших неочікуваних подій, які уможливлюють надходження економічних вигід до суб'єкта господарювання. Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, оскільки це може спричинити визнання доходу, який може бути ніколи не отриманим. Проте коли з'являється цілковита впевненість у отриманні доходу, тоді пов'язаний з ним актив не є умовним активом і його визнання є належним, а надходження економічних вигід є ймовірним.

Облікова політика підприємства передбачає наступний порядок обліку поточних і відстрочених податків: • розрахунок і відображення поточного податку на прибуток до сплати (або відшкодуванню); • визначення податкової бази активів і зобов'язань; • розрахунок різниць між бухгалтерським та оподатковуваним прибутками, з метою визначення тимчасових різниць за видами активів і зобов'язань і типам різниць; • визначення різниць, які не впливають на суму відстроченого податку; • розрахунок тимчасових різниць; • аналіз чистої тимчасовою різниці і невикористаних податкових збитків, з метою обґрунтування визнання активу з відстроченого податку; • розрахунок зобов'язання і активу з відстроченого податку (множення тимчасової різниці на відповідну ставку податку); • визначення руху сальдо за відстроченим податку за звітний період; • облік активів і зобов'язань за відстроченим податку, з відображенням на рахунку прибутків і збитків або на рахунку капіталу. На дату річного балансу в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності здійснюється відповідне коригування (збільшення, зменшення) суми витрат з податку на прибуток з урахуванням змін відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань за звітний рік. Відстрочені податкові активи і відстрочені податкові зобов'язання згортаються.

Об'єктом амортизації є вартість необоротного матеріального активу, крім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта, який встановлюється комісією підприємства, при визнанні цього об'єкта активом, і не припиняється на період проведення капітального ремонту, реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. При встановленні строку корисного використання враховуються правові обмеження та рекомендації, зазначені у технічній документації, а також досвід використання аналогічних об‘єктів підприємством. Для цілей розрахунку амортизації ліквідаційна вартість основних засобів прирівнюється нулю. Амортизація активу припиняється на одну з двох дат, яка відбувається: дати, з якої актив класифікують для продажу (або включення в ліквідаційну групу, яку класифікують як утримувану для продажу) відповідно до МСФЗ 5, або на дату, з якої припиняють визнання активу. Амортизацію не припиняють, коли актив не використовують або він вибуває з активного використання, поки актив не буде амортизований повністю. Амортизація основних засобів (крім малоцінних необоротних матеріальних активів) нараховується щомісячно із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об'єкта основних засобів. Нарахування амортизації на придбаний актив починається з наступного місяця з моменту введення в експлуатацію. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів нараховується в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості, яка амортизується. Нарахована амортизація включається до складу витрат (собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати) в залежності від того, для яких цілей використовуються об'єкти основних засобів.

Підприємство визнає фінансові активи або фінансові зобов'язання в своїй звітності тільки тоді, коли воно є учасником договору щодо покупки (виникнення) таких фінансових інструментів. Без наявності юридично дійсного договору та інших підтвердних документів (наприклад, акт прийому / передачі), визнання фінансових інструментів не допускається. Визнання дебіторської та кредиторської заборгованості Дебіторська та кредиторська заборгованість визнається за методом нарахувань, тобто результати угод та інших подій визнаються при їх настанні і враховуються в тому звітному періоді, а також відображаються в управлінській фінансової звітності тих періодів, в яких вони відбулися. Торгова дебіторська заборгованість (за товари, роботи, послуги) визнається в момент передачі ризиків і вигод, пов'язаних з володінням продукції (товарами), покупцеві. Для всіх операцій момент передачі ризиків і вигод визначається базовими умовами поставки відповідно до умов договору на реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг). Визнання позик і кредитів отриманих Всі довгострокові і короткострокові позики визнаються в тому звітному періоді, в якому вони були отримані.

Фінансові активи Підприємство повинно припинити визнання фінансового активу в тому випадку, коли воно втрачає контроль над правами вимоги за договором, що є базою для визнання такого фінансового активу. Підприємство втрачає такий контроль в разі:  використання прав вимоги щодо вигод, передбачених договором;  закінчення терміну договірних прав вимоги на потоки грошових коштів по фінансовому активу;  відмови предпрития від цих прав. Списання дебіторської заборгованості Визнання боргу безнадійним відбувається на підставі наступних документів:  рішення суду;  даних інвентаризації та розпорядження ключового управлінського персоналу підприємства про списання боргу;  інших документів, що свідчать про неплатоспроможність боржни. Фінансові зобов'язання Підприємство має списувати фінансове зобов'язання (або частину фінансового зобов'язання) з балансу тоді і тільки тоді, коли воно погашено, тобто, коли вказане в договорі зобов'язання виконано, анульовано або строк його дії закінчився і відновленню не підлягає. Обмін борговими інструментами, який відбувається між позичальником з істотно відмінними умовами повинен враховуватися як погашення первісного фінансового зобов'язання, і визнання нового фінансового зобов'язання. Точно так же суттєву зміну умов існуючого фінансового зобов'язання (незалежно від того, чи пов'язано це з фінансовими труднощами боржника чи ні) слід розглядати як погашення первісного фінансового зобов'язання та визнання нового фінансового зобов'язання. Різницю між балансовою вартістю фінансового зобов'язання (або частини фінансового зобов'язання), погашеного або переданого іншій стороні, і сплаченою компенсацією, включаючи будь-які передані негрошові активи або прийняті зобов'язання, слід відносити на рахунок прибутків і збитків. Якщо підприємство здійснює зворотну купівлю частини фінансового зобов'язання, підприємство повинно розподілити попередню балансову вартість фінансового зобов'язання між частиною, визнання якої продовжується, та частиною, визнання якої припинено, виходячи з відносних значень справедливої вартості цих частин на дату зворотної купівлі. Різниця між (а) балансовою вартістю, розподіленою на частину, визнання якої припинено, і (б) сплаченою компенсацією, включаючи будь-які передані негрошові активи або прийняті зобов'язання, відповідно до частини, визнання якої припинено, слід відносити на рахунок прибутків і збитків. Списання кредиторської заборгованості Прострочена кредиторська заборгованість включається до доходів звітного періоду.

Виділяють наступні групи грошових коштів та їх еквівалентів: • грошові кошти в касі; • поточні рахунки в банках; • банківські депозити до 3-х місяців; • грошові кошти в дорозі; • депозитні сертифікати до 3-х місяців; • інші еквіваленти грошових коштів (грошові документи і бланки суворої звітності).

На дату затвердження цієї фінансової звітності Товариство функціонує в нестабільному середовищі, що пов’язано з кризовими явищами в умовах воєнного стану в Україні. В підсумку виникає суттєва невизначеність, що може мати вплив на майбутні операції, можливість відшкодування вартості активів та спроможність Товариства обслуговувати та сплачувати свої борги по мірі настання термінів їх погашення. Дана фінансова звітність не включає ніяких коригувань, які могли б мати місце як результат такої невизначеності. Про такі коригування буде повідомлено якщо вони стануть відомими і їх буде можливо оцінити. Керівництво продовжує вживати заходів для мінімізації впливу на Товариство і, таким чином, вважає, що застосування припущення про безперервність діяльності для підготовки цієї фінансової звітності є обґрунтованим. Товариство не має намірів ліквідуватися або припинити діяльність. Ця фінансова звітність відображає поточну оцінку (судження) Керівництва стосовно можливого впливу економічних умов на операції та фінансове положення Товариства та не містить будь-яких коригувань відображених сум, які були б необхідні, якби Товариство було неспроможним продовжувати свою діяльність та реалізовувало свої активи не в ході звичайної діяльності. Майбутні умови можуть відрізнятися від оцінок Керівництва. Хоча управлінський персонал вважає, що він вживає належні заходи, необхідні за існуючих обставин, на підтримку стабільної діяльності Товариства, подальша нестабільність загальних умов здійснення діяльності в Україні може спричинити негативний вплив на результати діяльності та фінансовий стан Товариства, характер та наслідки якого на поточний момент визначити неможливо. Тривалість та вплив широкомасштабних військових дій рф на території України залишається невизначеним, що не дозволяє з достатнім ступенем достовірності оцінити обсяги, тривалість і тяжкість наслідків, а також їх вплив на фінансовий стан та результати діяльності Товариства в майбутніх періодах. Керівництво Товариства уважно стежить за ситуацією і реалізує заходи щодо зниження негативного впливу цих подій на результати діяльності Товариства.

Виплати працівникам - це всі види виплат працівникам за надані ними послуги підприємству. Виплати працівникам включають: • поточні виплати; • виплати при звільненні; • виплати по закінченні трудової діяльності:  пільгові пенсії за роботу в шкідливих і особливо шкідливих умовах праці;  інші виплати по закінченні трудової діяльності, в тому числі одноразові виплати, які залежать від стажу роботи, рівня заробітної плати. 15.2 Облік поточних виплат робітникам Поточні виплати працівникам включають:  заробітну плату за окладами та тарифами, іншим нарахуваннях по оплаті праці;  виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час);  премії та інші заохочувальні виплати;  виплати за результатами виконання карт ефективності;  винагороди у негрошовій формі, такі як медичне обслуговування. забезпечення житлом та автотранспортом, безкоштовні товари або послуги для працівників Підприємство визнає і враховує на рахунку 66 суму поточної заробітної плати та інших виплат, пов'язаних з нею, протягом звітного періоду:  в складі зобов'язань (зобов'язання по заробітній платі, нарахуваннях ЄСВ), за вирахуванням вже виплаченої суми. Якщо вже виплачена сума перевищує суму нарахованих заробітної плати та інших виплат, підприємство визнає це перевищення як аванс;  в складі витрат (заробітної плати та податків на заробітну плату), за винятком тих сум виплат, які включаються в собівартість активів (необоротних матеріальних і нематеріальних активів, запасів);  виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді (див. «Облік забезпечення виплат відпусток» розділу «Забезпечення»);  виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням у тому періоді, в якому час відсутності працівника на роботі підлягає оплаті. 15.3 Облік виплат при звільненні Зобов'язання щодо виплат при звільненні визнається у разі, якщо підприємство має безвідмовне зобов'язання звільнити працівника або кількох працівників до досягнення ними пенсійного віку або надати виплати при звільненні за власним бажанням відповідно до законодавства, контрактом чи іншою угодою. Виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, в якому виникають зобов'язання за такими виплатами. Якщо звільнення за власним бажанням відбуватиметься за пропозицією підприємства із зобов'язанням здійснити виплати при звільненні, то оцінка таких виплат здійснюється з урахуванням кількості працівників, які, як очікується, приймуть таку пропозицію.

Підприємство для цілей бухгалтерського обліку та відображення у фінансовій звітності приймає наступну первинну класифікацію «за призначенням витрат» (за функцією): • собівартість реалізації; • адміністративні витрати; • інші операційні витрати; • фінансові витрати; • інші неопераційні витрати. В рамках кожного елемента даної класифікації існують підкласи, які поділяють елементи «за характером витрат» (за елементами). Собівартість реалізації складається з виробничої собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Основними елементами витрат є: • сировина і матеріали; • заробітна плата; • податки на заробітну плату; • витрати на додаткове пенсійне забезпечення та інші виплати працівникам за розрахунком актуарія; • витрати на забезпечення відпусток персоналу; • амортизація; • ремонти і утримання основних засобів; • знецінення основних засобів і капітального будівництва; • знецінення торгової та іншої дебіторської заборгованості, авансів виданих; • послуги (юридичні, аудиторські, консалтингові, інші); • витрати на операційну оренду основних засобів; • транспортні витрати (за видами); • комунальні послуги та енергоресурси; • маркетинг і реклама; • страхування (вантажів, співробітників, інше); • інші податки (за видами); • недостачі і втрати від псування активів; • витрати від курсових різниць; • витрати по роялті; • інші витрати. 9.3 Визнання і оцінка витрат Витрати визнаються підприємством за таких умов: • сума витрат може бути достовірно оцінена; • в майбутньому виникає зменшення економічних вигод, пов'язаних зі зменшенням активу або збільшенням зобов'язань. Витрати визнаються підприємством в тому звітному періоді, в якому визнано доходи, для отримання яких вони понесені (принцип відповідності доходів і витрат), або, коли стає очевидно, що дані витрати не призведуть до отримання будь-яких доходів, незалежно від часу фактичної виплати грошових коштів або іншої форми їх оплати, коли економічні вигоди від їх використання зменшилися або повністю спожиті. Незважаючи на існування принципу відповідності доходів і витрат, підприємство не має права визнавати в балансі як активи або зобов'язання операції, які не відповідають визначенню активів або зобов'язань. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами. Витрати приймаються до обліку в сумі, що дорівнює сумі оплати в грошовій або іншій формі, або величиною визнаної кредиторської заборгованості. Величина оплати або кредиторської заборгованості визначається виходячи з договірної ціни та інших умов, узгоджених постачальником і покупцем у договорі купівлі-продажу товарів, робіт, послуг. Якщо ціна не може бути встановлена з умов договору та / або оплата проводиться негрошовими засобами, то витрати оцінюються за справедливою вартістю. У разі здійснення оплати на умовах відстрочення платежу, витрати спочатку визнаються за теперішньою вартістю очікуваних грошових платежів. Різниця між даною величиною і реальними виплатами визнається як фінансовий витрата протягом періоду погашення відповідної заборгованості. Не визнаються витратами і не включаються до звіту про фінансові результати: • платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншим аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо .; • попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; • інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, які не відповідають вищевказаним ознаками визнання витрат; • витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу.

Справедлива вартість - це ціна, яка може бути отримана при продажі активу або сплачена при передачі зобов'язання при проведенні операції на добровільній основі на основному (або найбільш вигідному) ринку на дату оцінки в поточних ринкових умовах (тобто вихідна ціна) незалежно від того, є чи така ціна безпосередньо що спостерігається або розраховується з використанням іншого методу оцінки.

Фінансові витрати: • відсотки за користування позиками, за фінансову оренду та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу; • процентні (виникають при дисконтуванні і являють собою збільшення довгострокового зобов'язання з плином часу).

Фінансові доходи: • доходи від виникнення зобов'язань; • умовні процентні доходи при дисконтуванні фінансових активів; • доходи від дострокового погашення активів; • процентні доходи по банківських депозитах і залишках на р / с; • процентні доходи за торговою дебіторською заборгованістю; • процентні доходи за позиками виданими; • процентні доходи по об'єктах, переданим в фінансову оренду; • процентні доходи за іншими фінансовими інструментами (активи); • інші фінансові доходи.

Фінансовий актив - актив, який є: • грошовими коштами; • інструментом власного капіталу іншого підприємства; • договірним правом: • на отримання грошових коштів або іншого фінансового активу від іншої компанії; або • обмінятися фінансовими інструментами з іншою компанією на потенційно сприятливих умовах; або • договір, розрахунки за яким повинен або може бути проведений власними пайовими інструментами підприємством і який є:  непохідним інструментом, за яким підприємство повинно або може отримати змінне число власних пайових інструментів; або  похідним інструментом, розрахунки з яким повинні або можуть бути здійснені шляхом, іншим від обміну фіксованої суми грошових коштів або іншого фінансового активу на фіксовану кількість власних інструментів капіталу суб'єкта господарювання. Приклади класифікації фінансових активів по групам: Векселі, облігації, акції (крім акцій асоційованих, спільних і дочірніх підприємств) Якщо підприємство придбало цінні папери (векселі, облігації, акції) з наміром продати їх на більш вигідних умовах, воно класифікує ці цінні папери як фінансові активи, що обліковуються за справедливою вартістю, і відображає зміни їх справедливої вартості в звіті про фінансові результати, але тільки тих цінних паперів, для яких існує активний ринок з достовірною інформацією про ринкову вартість таких фінансових інструментів. Якщо активного ринку аналогічних цінних паперів не існує, то такі цінні папери класифікуються або як утримувані до погашення, або як фінансові активи, наявні для продажу. Якщо ключовий управлінський персонал підприємства має намір утримувати векселі або облігації до погашення, то такі фінансові активи включаються до групи фінансових активів, утримуваних до погашення. Векселі, отримані від покупців в погашення торгової дебіторської заборгованості, за своєю суттю можуть бути дебіторською заборгованістю. Суб'єкт господарювання розкриває в звітності такі векселі в статті торгової дебіторської заборгованості і враховує їх за правилами обліку торгової дебіторської заборгованості. Власні викуплені облігації не є фінансовим активом. Сума викуплених облігацій відбивається в балансі як зменшення зобов'язань за випущеними облігаціями. Різниця між балансовою вартістю облігацій і ціною покупки відбивається в якості фінансових доходів або фінансових витрат періоду як доходи / витрати від дострокового погашення активів. Торгова дебіторська заборгованість Торгова дебіторська заборгованість, так само, як і інші види дебіторської заборгованості, які є фінансовими активами, входить в групу кредити і дебіторська заборгованість.

Види фінансових інструментів: Фінансові активи: 1. Торгова дебіторська заборгованість, в т. ч. за комісійними договорами; 2. Позики видані; 3. Дебіторська заборгованість за фінансовою допомогою виданою; 4. Дебіторська заборгованість за продані основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні активи; 5. Дебіторська заборгованість за об'єкти, передані в фінансову оренду; 6. Дебіторська заборгованість за продані (раніше викуплені) власні акції; 7. Дебіторська заборгованість за нарахованими дивідендами; 8. Розрахунки зі страховими компаніями з відшкодування завданих збитків; 9. Депозити терміном більше 3-х місяців; 10. Кошти, обмежені в використанні; 11. Інша дебіторська заборгованість (фінансові активи); 12. Цінні папери, придбані і отримані (акції, облігації, депозитні сертифікати терміном погашення більше 3-х місяців, векселі); 13. Аванси, видані за акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати, інші фінансові інструменти; 14. Грошові кошти та їх еквіваленти і т.д. Фінансові зобов'язання: 1. Торгова кредиторська заборгованість, в т. ч. за комісійними договорами; 2. Кредиторська заборгованість за придбані акції, векселі, облігації, депозитні сертифікати, інші фінансові інструменти; 3. Кредиторська заборгованість за придбані основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні активи; 4. Кредиторська заборгованість за викуплені власні акції; 5. Кредиторська заборгованість за об'єкти, отримані у фінансову оренду; 6. Векселі видані; 7. Кредиторська заборгованість за нарахованими дивідендами; 8. Інша кредиторська заборгованість (фінансові зобов'язання); 9. Кредити отримані (банківські та небанківські); 10. Аванси, отримані за акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати, інші фінансові інструменти; 11. Облігації випущені. Фінансові активи і фінансові зобов'язання, в залежності від терміну їх погашення, на кожну дату балансу поділяються на: • Поточні (терміном погашення до 12-ти місяців з дати балансу, або терміном погашення більше 12-ти місяців, якщо у ключового управлінського персоналу предпрития є намір погасити їх протягом періоду до 12-ти місяців); • Довгострокові (терміном погашення більше 12-ти місяців з дати балансу). Також, виділяють наступні групи фінансових активів і фінансових зобов'язань, які визначають, яким методом необхідно враховувати, визнавати і оцінювати фінансові активи і зобов'язання: Фінансові активи поділяються на такі групи: • за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки як звіті про фінансові результати; • утримувані до погашення; • кредити і дебіторська заборгованість; • наявні для продажу. 1-ша група: Фінансові активи, які обліковуються за справедливою вартістю, з відображенням її змін в звіті про фінансові результати, підрозділяються на: 1. фінансові інструменти, придбані з метою продажу; 2. будь-які фінансові активи, відповідно до рішення, прийнятого ключовим управлінським персоналом, за винятком пайових інструментів, які не мають котирування на активному ринку, і справедливу вартість яких не може бути достовірно оцінена. 2-а група: Фінансові інструменти, утримувані до погашення - це фінансові активи: • які мають фіксовану або визначену дату погашення і суми платежів; • щодо яких підприємство має намір і можливість утримувати ці фінансові активи до дати їх погашення. Підприємство не класифікує фінансові інструменти як інструменти, що утримуються до погашення, якщо протягом поточного фінансового року або двох попередніх вона продала або рекласифікувати значну кількість (щодо загальної кількості фінансових інструментів до погашення) цих інструментів до настання дати погашення, якщо тільки це не було пов'язано з: • наближається періодом погашення (менше 3 місяців); • продажем після отримання в значній мірі всієї суми основного боргу за фінансовим інструментом, відповідно до графіка платежів; • продажем в зв'язку з випадками, непідконтрольними підприємству (форс-мажор). 3-а група: Кредити та дебіторська заборгованість - це непохідні фінансові активи з фіксованими або обумовленими виплатами, що не котируються на активному ринку. 4-а група: Фінансові активи, наявні для продажу - це фінансові активи, визначені ключовим управлінським персоналом як такі, а також активи, не класифіковані як: • активи, що обліковуються за справедливою вартістю, з відображенням її змін в звіті про фінансові результати; • кредити і дебіторська заборгованість; • фінансові активи, утримувані до погашення.

Фінансові зобов'язання: 1. Торгова кредиторська заборгованість, в т. ч. за комісійними договорами; 2. Кредиторська заборгованість за придбані акції, векселі, облігації, депозитні сертифікати, інші фінансові інструменти; 3. Кредиторська заборгованість за придбані основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні активи; 4. Кредиторська заборгованість за викуплені власні акції; 5. Кредиторська заборгованість за об'єкти, отримані у фінансову оренду; 6. Векселі видані; 7. Кредиторська заборгованість за нарахованими дивідендами; 8. Інша кредиторська заборгованість (фінансові зобов'язання); 9. Кредити отримані (банківські та небанківські); 10. Аванси, отримані за акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати, інші фінансові інструменти; 11. Облігації випущені.

Фінансова звітність Товариства складається в національній валюті України (гривні), що є функціональною валютою та найкращим чином відповідає економічній сутності подій та умов, що стосуються Товариства. Господарчі операції, що проводяться в валютах, що відрізняються від функціональної валюти Товариства, вважаються операціями в іноземній валюті. При первинному визнанні операції в іноземній валюті відображаються в функціональній валюті по курсу Національного банку України (НБУ), що діє на дату здійснення операції або оцінки, якщо статті підлягають переоцінці. На дату складання фінансової звітності згідно МСБО 21 всі монетарні статті, що обліковуються в іноземній валюті перераховуються та відображаються в Звіті про фінансовий стан по курсу НБУ на дату складання звітності. Немонетарні активи та зобов’язання, деноміновані в іноземних валютах, які оцінюються за справедливою вартістю, перераховуються у гривні за обмінним курсом, що діє на дату визначення справедливої вартості. Немонетарні статті, які оцінюються за історичною вартістю в іноземній валюті, перераховуються за обмінним курсом, що діяв на дату операції. Курсові різниці (доходи або збитки), що виникають при операціях погашення або переоцінки монетарних активів чи зобов’язань відображаються підсумковим загалом у Звіті про прибутки та збитки (про сукупний дохід) того періоду у якому вони виникли як чистий результат від операцій в іноземній валюті

Поточний податок на прибуток - сума податків на прибуток, що сплачуються (відшкодовуються) щодо оподаткованого прибутку (податкового збитку) за період (п.5, IAS 12). Поточний податок розраховується відповідно до норм, встановлених податковим законодавством України. Поточний податок за поточний і попередні періоди визнається як зобов'язання в розмірі неоплаченої частини. Якщо сума, яка вже була сплачена щодо поточного і попередніх періодів, перевищує суму, що підлягає сплаті у відношенні цих періодів, то сума перевищення визнається як актив (п.12, IAS 12). Поточні податкові зобов'язання (активи) за поточний та попередні періоди визнаються в сумі, яка, як очікується, буде сплачена податковим органам (відшкодована за рахунок податкових органів), з використанням ставок податку (і податкового законодавства), що діють або в основному чинних на кінець звітного періоду (п.46, IAS 12). Суб'єктові господарювання слід згортати поточні податкові активи та поточні податкові зобов'язання тоді і тільки тоді, коли підприємство: • має юридично закріплене право згортати визнані суми; • має намір провести розрахунок на нетто-основі або продати актив і зобов'язання одночасно (п.71, IAS 12). (

6.3 Визнання і оцінка нематеріальних активів Об'єкт може бути визнаний як нематеріальний актив у разі, якщо такий об'єкт відповідає: • визначенню нематеріального активу; • наступним критеріям визнання: • існує ймовірність того, що підприємство отримає пов'язані з цим активом майбутні економічні вигоди; і • собівартості цього активу може бути достовірно оцінена. Нематеріальний актив спочатку оцінюється за собівартістю придбання. Всі нематеріальні активи, придбані, отримані або створені, але не введені в експлуатацію, відображаються на рахунку капітальних інвестицій в придбання (створення) нематеріальних активів. Після початку їх фактичного використання нематеріальні активи відображаються на рахунку нематеріальних активів. Собівартість нематеріального активу при його покупці включає: • покупну ціну, за вирахуванням торговельних знижок; • імпортні мита; • невозмещаемие податки; • витрати на винагороди працівникам, що виникають безпосередньо у зв'язку з приведенням активу в його робочий стан; • витрати на оплату професійних послуг, що виникають безпосередньо у зв'язку з приведенням активу в його робочий стан; • витрати на перевірку належної роботи активу. У разі, коли нематеріальні активи придбані в обмін на негрошові активи, або на комбінацію грошових і негрошових активів, їх собівартість оцінюється за справедливою вартістю, за винятком випадків, коли операція обміну не має комерційного змісту, або справедлива вартість і отриманого, і відданого активу можна достовірно оцінити. Якщо придбаний актив не можна оцінити за справедливою вартістю, його собівартість визначається за балансовою вартістю переданого активу. При визначенні собівартості нематеріального активу, створеного підприємством, всі витрати, понесені при його створенні, розподіляються на: • Витрати стадії дослідження; • Витрати стадії розробки. До дослідницької діяльності відноситься: • діяльність, спрямована на отримання нових знань; • пошук, оцінка та остаточний відбір результатів дослідження або інших знань; • пошук альтернативних матеріалів, пристроїв, продуктів, процесів, систем або послуг; • формулювання, проектування, оцінка та остаточний відбір можливих альтернатив для нових або вдосконалених матеріалів, пристроїв, продуктів, процесів, систем або послуг. На стадії досліджень витрати на створення нематеріального активу завжди зізнаються підприємством витратами в періоді їх виникнення і не відносяться на вартість нематеріального активу. Операції на стадії розробки включають: • проектування, конструювання та випробовування дослідних зразків і моделей; • проектування інструментів, шаблонів, форм і штампів; • проектування, конструювання та експлуатація дослідної установки; • проектування, конструювання та випробовування нових або вдосконалених матеріалів, пристроїв, продуктів, процесів, систем або послуг. Витрати, понесені на стадії розробки, капіталізуються і визнаються елементами вартості нематеріального активу тільки тоді, коли підприємство може продемонструвати наявність всіх наведених нижче умов: • технічну та економічну здійсненність створення нематеріального активу так, щоб він був доступний для використання або продажу; • свій намір створити нематеріальний актив і використовувати або продати його; • свою здатність використовувати або продати нематеріальний актив; • то, як нематеріальний актив генеруватиме ймовірні економічні вигоди. Серед іншого, підприємство повинно продемонструвати наявність ринку для результатів нематеріального активу або самого нематеріального активу, або, якщо передбачається його внутрішнє використання, корисність такого нематеріального активу; • доступність достатніх технічних, фінансових та інших ресурсів для завершення розробки і для використання або продажу нематеріального активу; • здатність достовірно оцінити витрати, пов'язані з нематеріального активу в ході його розробки. Вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає всі витрати на створення, виробництво і підготовку активу до використання за призначенням, в тому числі: • витрати на матеріали і послуги, використані при створенні нематеріального активу; • витрати на оплату праці персоналу, безпосередньо задіяного в створенні нематеріального активу; • будь-які витрати, що мають безпосереднє відношення до нематеріального активу, такі як мито за реєстрацію юридичного права і амортизація патентів і ліцензій, які використовуються для створення нематеріального активу. Статті, зазначені нижче, не є елементами вартості нематеріального активу, створеного підприємством: • витрати на збут, адміністративні та інші загальні накладні витрати, якщо тільки ці витрати не мають безпосереднього відношення до підготовки активу до використання;  витрати на навчання персоналу у зв'язку з передбачуваною експлуатацією активу. Подальші витрати, пов'язані з нематеріальним активом, вироблені після його покупки або створення, визнаються підприємством як витрати в періоді їх виникнення, за винятком тих випадків, коли: • ці витрати збільшують майбутні економічні вигоди від використання нематеріального активу понад спочатку певних; • ці витрати можуть бути достовірно оцінені. При дотриманні зазначених вище умов наступні витрати, пов'язані з нематеріальним активом, включаються у вартість відповідного нематеріального активу. 6.4 Подальша оцінка нематеріальних активів Після первісного визнання в якості активу, нематеріальні активи обліковуються за собівартістю, за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення. 6.5 Амортизація нематеріальних активів Підприємство має визначити, чи є термін корисної служби активу обмеженим або необмеженим, і, в першому випадку встановити тривалість або кількість одиниць виробництва або аналогічних одиниць, що складають цей термін. Підприємство розглядає нематеріальний актив як має необмежений термін корисної служби, якщо аналіз всіх відповідних факторів вказує на відсутність передбачуваної межі у періоду, протягом якого, як очікується, даний актив буде генерувати чисті надходження грошових коштів в підприємство. Амортизація нематеріальних активів з обмеженим строком корисної служби нараховується щомісячно. Для амортизації нематеріальних активів використовується метод прямолінійного нарахування протягом терміну їх корисної служби або виробничий метод. Термін корисної служби нематеріальних активів може обмежуватися терміном служби, визначеним умовами контракту з придбання або використання нематеріального активу, судженнями фахівця (наприклад, системного адміністратора для програмного забезпечення) або максимального терміну, встановленого законодавством. Амортизаційні відрахування за кожен період визнаються витратами, крім випадків, коли вони повинні включатися до балансової вартості іншого активу. Ліквідаційна вартість нематеріального активу з обмеженим терміном корисної служби приймається рівною нулю. Нематеріальний актив з необмеженим терміном корисної служби не підлягає амортизації. Термін корисного використання кожного об‘єкта нематеріального активу визначається на підставі реальних експлуатаційних очікувань щодо використання активу та з врахуванням відповідних чинників, передбачених МСБО 38 «Нематеріальні активи» параграфи 8,88,90,94-96. Підприємство тестує нематеріальний актив з необмеженим терміном корисної служби на предмет знецінення шляхом зіставлення суми очікуваного відшкодування з його балансовою вартістю: • на щорічній основі; і • завжди при наявності ознаки можливого знецінення нематеріального активу.

Визнання інвестиційної нерухомості До інвестиційної нерухомості Товариство відносить нерухомість (землю чи будівлі, або частину будівлі, або їх поєднання), утримувану на правах власності або згідно з угодою про фінансову оренду з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для: (а) використання у виробництві чи при постачанні товарів, при наданні послуг чи для адміністративних цілей, або (б) продажу в звичайному ході діяльності. Інвестиційна нерухомість визнається як актив тоді і тільки тоді, коли: (а) є ймовірність того, що Товариство отримає майбутні економічні вигоди, які пов’язані з цією інвестиційною нерухомістю, (б) собівартість інвестиційної нерухомості можна достовірно оцінити. Якщо будівлі включають одну частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та другу частину для використання у процесі діяльності Товариства або для адміністративних цілей, в бухгалтерському обліку такі частини об'єкту нерухомості оцінюються та відображаються окремо, якщо вони можуть бути продані окремо. Первісна та послідуюча оцінка інвестиційної нерухомості Первісна оцінка інвестиційної нерухомості здійснюється за собівартістю. Витрати на операцію включаються до первісної вартості. Собівартість придбаної інвестиційної нерухомості включає ціну її придбання та будь-які витрати, які безпосередньо віднесені до придбання. Безпосередньо віднесені витрати охоплюють, наприклад, винагороди за надання професійних юридичних послуг, податки, пов’язані з передачею права власності, та інші витрати на операцію. Оцінка після визнання здійснюється за справедливою вартістю на дату оцінки. Прибуток або збиток від зміни в справедливій вартості інвестиційної нерухомості визнається в прибутку або збитку. Амортизація на такі активи не нараховується. Періодичність перегляду справедливої вартості зумовлюється суттєвими для обліку коливаннями цін на ринку подібної нерухомості.

Визнання Підприємство, яке виступає орендарем, використовує один з наступних підходів для відображення орендних операцій: • спрощений підхід; • звичайний підхід. Спрощений підхід застосовується для наступних операцій оренди: • короткострокової оренди (строком менше 12 місяців, не містить право придбання активу), для активів, які не передаються в суборенду; • оренди базового активу з низькою вартістю. При використанні спрощеного підходу підприємство відображає орендні платежі у витратах протягом терміну оренди на прямолінійній основі або на інший систематичній основі, якщо вона краще відображає отримання вигод від оренди. Підприємство застосовує спрощений підхід до всіх договорів короткострокової оренди, базові активи за якими не передаються в суборенду. В інших випадках підприємство використовує звичайний підхід. При цьому на дату початку оренди підприємство, що виступає орендарем, визнає актив у формі права користування та зобов'язання по оренді. Первісна оцінка Первісна оцінка активу в формі права користування На дату початку підприємство, що виступає орендарем, оцінює актив у формі права користування за собівартістю. Вартість активу в формі права користування включає: • вартість зобов'язання з оренди на дату початку оренди; • вартість платежів, здійснених на дату початку оренди або до такої дати, за вирахуванням отриманих від орендодавця мотиваційних виплат (стимулів до оренди) • будь-які початкові прямі витрати, понесені орендарем; і • оцінку витрат, які будуть понесені орендарем при демонтажі і переміщенні базового активу, відновленні ділянки, на якому він розташовується, або відновленні базового активу до стану, яке потрібно за умовами оренди, за винятком випадків, коли такі витрати понесені для виробництва запасів. Первісні прямі витрати - це витрати, які не були б понесені, якби договір оренди не укладався. Такі витрати, зокрема, можуть включати в себе мотиваційні виплати попереднім орендарям. Первісна оцінка зобов'язання по оренді На дату початку оренди підприємство, що виступає орендарем, оцінює зобов'язання з оренди по приведеної вартості орендних платежів, які ще не здійснені на цю дату. Наведена вартість орендних платежів розраховується шляхом їх дисконтування з використанням процентної ставки, закладеної в договорі оренди, якщо така ставка може бути легко визначена. Як правило, така ставка не є легко визначеною. В іншому випадку використовується ставка залучення додаткових позикових коштів підприємством. На дату початку оренди орендні платежі, що включаються в оцінку зобов'язання по оренді, включають такі види виплат: • фіксовані платежі (в тому числі по суті фіксовані платежі), не включаючи мотиваційні виплати (стимули до оренди), що підлягають сплаті; • змінні орендні платежі, які залежать від індексу або ставки, первісно оцінені з використанням індексу або ставки на дату початку оренди; • суми, які, як очікується, будуть сплачені підприємством, виступаючим орендарем, за гарантіями ліквідаційної вартості; • ціна реалізації можливості придбання, якщо є достатня впевненість в тому, що підприємство, яке виступає орендарем, використовує це право, і • виплати штрафів за припинення оренди, якщо термін оренди відображає потенційне використання підприємством, виступаючим орендарем, права на припинення оренди. Змінні орендні платежі, які залежать від індексу або ставки, включають в себе, наприклад, платежі, прив'язані до індексу споживчих цін, платежі, прив'язані до базової відсоткової ставки або платежі, які варіюються в залежності від змін ринкових орендних ставок - тобто, такі платежі залежать від ринкових ставок. Змінні орендні платежі, що не залежать від індексу або ставки, включати в себе, наприклад, платежі, залежні від обсягів виробництва або продажу орендаря. Такі платежі не включаються до розрахунку зобов'язання по оренді, а відносяться на витрати в періоді виникнення. По суті фіксовані платежі включаються до розрахунку зобов'язання по оренді. По суті фіксовані платежі - це платежі, які за формою містять мінливість, однак по суті є неминучими. Прикладами таких видів платежів є • платежі, які повинні бути здійснені тільки якщо доведено, що актив може функціонувати протягом оренди, або тільки якщо відбудеться подія, яка насправді не може не відбутися, або • платежі, які спочатку мали структуру змінних орендних платежів, пов'язаних з використанням базового активу, але для яких мінливість зникне в певний момент після дати початку оренди, і ці платежі стануть фіксованими протягом строку оренди. Такі платежі стають по суті фінансуємими платежами, коли мінливість зникає; • є більше ніж одна сукупність платежів дисконтування. Товариство не застосовує МСФЗ 16 відносно зобов'язань з оренди землі, необоротних активів гірничодобувного призначення (у тому числі до оренди активів з правом використання в суборенду). Підприємство визнає орендні платежі, пов'язані з такою орендою, як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди. Подальша оцінка Подальша оцінка активу в формі права користування Після дати початку оренди підприємство, що виступає орендарем, оцінює актив у формі права користування за собівартістю: • по відрахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення; і • з коригуванням на переоцінку зобов'язання по оренді. Амортизація активу в формі права користування здійснюється з впровадженням прямолінійного методу протягом строку корисного використання. Якщо по закінченню терміну оренди підприємство повертає актив орендодавцю, то терміном корисного використання активу в формі права користування є термін оренди (як він визначений в обліковій політиці). Якщо після закінчення оренди основний засіб переходить у власність підприємства і підприємство планує продовжувати його використання, то терміном корисного використання активу в формі права користування буде очікуваний термін використання основного засобу підприємством. У такому випадку після закінчення оренди підприємство визнає основний засіб (перекласифікує залишкову вартість активу в формі права користування до складу основних засобів) і продовжує враховувати такий основний засіб відповідно до облікової політики щодо основних засобів. Тестування на знецінення активу в формі права користування проводиться і відображається в обліку так само, як і тестування на знецінення основних засобів. Подальша оцінка зобов'язання по оренді Після початку оренди підприємство, що виступає орендарем, оцінює зобов'язання з оренди в такий спосіб: • збільшує балансову вартість зобов'язання з оренди на вартість нарахованих відсотків по зобов'язанню з оренди; • зменшує балансову вартість зобов'язання з оренди на вартість здійснених орендних платежів; • переоцінює зобов'язання по оренді для відображення переоцінки платежів, які залежать від індексу або ставки і в разі модифікації орендного договору. Відсотки за зобов'язанням по оренді нараховуються щомісяця протягом терміну оренди з використанням процентної ставки, яка використовувалася для дисконтування орендних платежів. Після дати початку оренди підприємство визнає безпосередньо в прибутку або збитках будь змінні орендні платежі, не включені в оцінку зобов'язання по оренді, в періоді, в якому настає подія або умова, що призводить до вчинення таких платежів. Переоцінка зобов'язання по оренді, яка не є модифікацією договору оренди Після дати початку оренди навіть якщо в договір оренди не вносилося зміни (не було модифікації договору оренди) орендар повинен переоцінювати зобов'язання по оренді при настанні умов, перерахованих нижче. При цьому орендар визнає суму переоцінки зобов'язання по оренді як коригування активу в формі права користування. Однак якщо на дату переоцінки вартість активу в формі права користування дорівнює нулю і необхідне коригування в сторону зменшення, то сума зменшення відображається у звіті про прибутки і збитків. Орендар змінює зобов'язання по оренді шляхом дисконтування переглянутих орендних платежів з використанням переглянутої ставки дисконтування, якщо: • змінюється термін оренди; • відбувається перегляд рішення про придбання орендованого активу • при модифікаціях договору оренди Орендар змінює зобов'язання по оренді шляхом дисконтування переглянутих орендних платежів без перегляду ставки дисконтування, якщо: (A) відбувається зміна суми платежів за гарантіями залишкової вартості; (B) відбувається зміна майбутніх орендних платежів в результаті зміни ставки або курсу, використовуваного для визначення цих платежів. У наведених випадках (а) - (б) орендар повинен використовувати незмінну (стару) ставку дисконтування за умови, що орендні платежі змінилися не через зміни плаваючих процентних ставок. Інакше орендар повинен використовувати переглянуту ставку дисконтування, яка відображає зміни процентної ставки. Модифікація договору оренди Модифікаціями договору оренди є: • зміни сфери застосування договору оренди, наприклад, збільшення або скорочення передбаченого договором терміну оренди або розширення обсягів договору оренди - додаванні нових активів або зменшення обсягів договору оренди - припинення права користування одним або декількома активами); або • зміни суми відшкодування за оренду. При модифікації договору оренди, орендар аналізує чи модифікований договір або його окремий компонент договором оренди. Якщо модифікований договір або його компонент є договором оренди, то така модифікація може відображатися як: • виникнення окремого договору оренди; або • зміна існуючого договору оренди. Підприємство, що виступає орендарем, враховує модифікацію договору оренди як виникнення окремого договору оренди в разі виконання двох наступних умов: • модифікація призводить до розширення сфери застосування договору шляхом додавання одного або декількох активів в формі права користування; і • сума відшкодування за оренду збільшується на величину, що відповідає ціні окремого договору щодо збільшення обсягу оренди, з урахуванням коректувань такої ціни за обставинами конкретного договору. Якщо модифікація договору оренди призводить до виникнення двох окремих договорів оренди - немодифицированного первинного договору оренди та окремого нового договору оренди, підприємство враховує окремий договір оренди так само, як і інші нові договори оренди. Якщо хоч одна з умов не виконується, модифікація враховується як зміна існуючого договору оренди. У разі модифікації договору оренди, яка враховується як зміна існуючого договору оренди орендар: • розподіляє відшкодування в модифікованому договорі оренди між окремими орендними зобов'язаннями і неаренднимі зобов'язаннями; • визначає термін оренди в модифікованому договорі оренди; і • переоцінює зобов'язання по оренді шляхом дисконтування переглянутих орендних платежів з використанням переглянутої ставки дисконтування.

Запаси оцінюються за найменшою з двох величин: собівартістю або чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації - це сума, яка може бути отримана від продажу активу (за вирахуванням витрат на збут і витрат на приведення об'єкта до продажного стану) в процесі нормального ведення господарської діяльності. Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені для того, щоб доставити запаси до місця їхнього справжнього знаходження і стану. У собівартість придбання запасів включаються такі витрати: • суми, які оплачуються відповідно до договору постачальнику, за вирахуванням непрямих податків; • суми митних зборів при ввезенні; • суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; • транспортно-заготівельні витрати - витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів; • інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і приведенням їх до стану, придатного для використання в запланованих цілях. Торгові та інші знижки вираховуються при визначенні собівартості придбаних запасів. У вартість придбаних запасів не включаються витрати на проведення ринкових досліджень, з пошуку і відбору постачальника, на залучення консультантів і т.п., вони відносяться на адміністративні або збутові витрати. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (були використані, реалізовані, безоплатно передані тощо та інше) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, які вибули, відображається на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів, і розраховується за нижченаведеною методикою: 1) Визначається середній відсоток ТЗВ за формулою: Середній. відсоток ТЗВ = (Залишок ТЗВ на початок місяця + ТЗВ за звітний місяць) / (Залишок запасів на початок місяця + вартість запасів, що надійшли) 2) Розраховується сума ТЗВ, що відноситься до запасів, що вибули: ТЗВ по запасів, що вибули = Пор. відсоток ТЗВ х Вартість реалізованих запасів. Для розрахунку ТЗВ не враховується вартість палива, який обліковується на сч.203, а також вартість ТМЦ б/у. Суми ТЗВ, які можна безпосередньо віднести до придбаних запасів, включаються до первісної вартості цих запасів. Первісна вартість запасів, виготовлених власними силами підприємства, включає: • прямі матеріальні витрати (вартість сировини, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, інших виробничих матеріалів); • прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші платежі працівникам, зайнятим на виробництві продукції); • інші прямі витрати (усі інші витрати, які можуть бути віднесені на конкретний об'єкт витрат: амортизація обладнання, призначеного для виробництва конкретного виробу, оренда землі, на якій знаходяться виробничі приміщення, податки і обов'язкові платежі, пов'язані безпосередньо з виготовленням цих запасів і т. п.); • змінні загальновиробничі витрати (непрямі витрати на виробництво, які змінюються пропорційно зміні обсягів виробництва: допоміжні матеріали, зарплата обслуговуючих працівників); • умовно - постійні загальновиробничі витрати (непрямі витрати на виробництво, які залишаються постійними при зміні обсягів виробництва: знос і обслуговування загальновиробничих приміщень і обладнання, амортизація необоротних активів загальновиробничого призначення) в сумі, розподіленої на витрати виробництва. Не включається до первісної вартості запасів, а відноситься до витрат періоду, в якому вони були здійснені: • наднормативні втрати і недостачі запасів; • витрати за кредитами (відсотки), отриманим для придбання запасів; • витрати на складування запасів, якщо тільки це не передбачено технологічним процесом виробництва продукції; • адміністративні витрати і збутові витрати; • загальногосподарські та інші витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. Первісною вартістю запасів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена із засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 1 цього розділу. Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 1 цього розділу. Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первісною вартістю запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів. Запаси, отримані в процесі ремонту і поліпшення (модернізації, добудови, реконструкції і т. п.), ліквідації основних засобів, а також виявлені в процесі інвентаризації надлишки запасів, оприбутковуються за справедливою вартістю, що розраховується виходячи з ваги за ціною на момент оприбуткування. Витрати на ремонт отриманих матеріальних цінностей, які будуть використовуватися в якості запасних частин, витрати, безпосередньо пов'язані з приведенням цих запасів у стан, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях (витрати на доробку та підвищення якісних і технічних характеристик запасів), включаються до їх первісної вартості. Відходи, реалізація та / або використання яких у виробничому процесі не передбачається, активом не визнаються. Витрати на утилізацію цих відходів включаються до інших операційних витрат.

Об'єкт основних засобів слід визнавати як актив тільки в тому випадку, якщо: • • існує ймовірність того, що компанія отримає пов'язані з даним об'єктом майбутні економічні вигоди; і • • первісна вартість даного об'єкта може бути достовірно оцінена. Одиницею обліку є окремий об'єкт основних засобів. Якщо очікуваний термін служби компонентів основного засобу відрізняється від загального терміну корисного використання цього необоротного активу, такі компоненти виділяються в окремі об'єкти і амортизуються відповідно до їх індивідуальних термінів служби. Об'єкт основних засобів, що задовольняє критеріям визнання активом, оцінюється за первісною вартістю. Первісна вартість об'єкта складається з: • сум, виплачуваних постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); • реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; • сум ввізного мита; • суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); • витрат зі страхування ризиків доставки основних засобів; • витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; • інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях; • первісну оцінку витрат на демонтаж, переміщення об'єкта основних засобів та відновлення природних ресурсів на якій він розташований. Зобов'язання покрити такі витрати може виникнути внаслідок наявності відповідних законодавчих норм або як результат інших договірних умов Первісна вартість основних засобів, вироблених підприємством, визначається на основі тих же принципів, що і при придбанні активів. У вартість входять всі витрати, які безпосередньо пов'язані з їх створенням, такі як: будівельні матеріали, підготовчі витрати, витрати на оплату праці та накладні виробничі витрати, оплата дозволу на будівництво, оплата юридичних та архітектурно-проектних робіт. Визнання витрат у балансовій вартості об'єкта основних засобів припиняється тоді, коли актив придатний для його використання в спосіб, визначений управлінським. Всі основні засоби, придбані, отримані або вироблені своїми силами, але не введені в експлуатацію, відображаються як об'єкти капітального будівництва або як обладнання до установки. Після їх фактичного введення в експлуатацію об'єкти основних засобів переводяться на відповідні рахунки основних засобів. Вартісна оцінка об'єктів основних засобів терміном використання більше 1 року встановлюється більш 20 000 грн. Об'єкти, вартісна оцінка яких становить до 20 000 грн (без ПДВ) строком експлуатації більше року, обліковуються як малоцінні необоротні матеріальні активи. Об'єкти основних засобів, отримані безкоштовно, обліковуються за справедливою вартістю, яка оцінюється за ринковою вартістю або за вартістю аналогічних активів, з одночасним відображенням у звіті про фінансові результати компанії. Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з МСФЗ (IAS) 2 "Запаси". Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду. Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (отримана) під час обміну. Витрати на позики, безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу, капіталізуються як частина собівартості активу, якщо існує ймовірність отримання підприємством пов'язаних з ними майбутніх економічних вигод, і якщо такі витрати можна достовірно оцінити. Це ті витрати на позики, яких можна було б уникнути, якби витрати на кваліфікований актив. У разі, якщо підприємство позичає кошти для придбання конкретного активу вимогам, витрати на позики, безпосередньо пов'язані з цим активом, можуть бути чітко встановлені. Підприємство визначає суму витрат на позики, дозволену для капіталізації, як суму фактичних витрат, понесених за цією позикою протягом періоду, за вирахуванням інвестиційного доходу від тимчасового інвестування цих позичених коштів. Сума витрат на позики, дозволена для капіталізації, визначається шляхом множення ставки капіталізації на суму витрат на даний актив. Норма капіталізації повинна бути середньозваженою величиною витрат на позики стосовно позиками підприємства, що залишаються непогашеними протягом періоду, за винятком позик, отриманих спеціально для придбання активу вимогам. Сума витрат на позики, яку підприємство капіталізує протягом періоду, не повинна перевищувати суму витрат на позики, понесених протягом цього періоду. У тих випадках, коли була проведена передоплата за об'єкти необоротних матеріальних активів, сума передоплати відображається в розділі балансу «Необоротні активи» в складі Капітальних інвестицій в необоротні активи. Після того, як зобов'язання по предоплатам погашаються поставкою необоротного активу, вартість придбаного об'єкта враховується на відповідному рахунку капітальних інвестицій в необоротні активи. Після введення об'єкта в експлуатацію, його вартість переноситься з рахунку капітальних інвестицій на рахунок основноих засобів або МНМА. 3.4 Витрати після первісного визнання Після первісного визнання об'єкта основних засобів витрати капіталізуються у разі, якщо: • з великою часткою ймовірності можна стверджувати, що підприємство отримає пов'язані з такими витратами майбутні економічні вигоди; • сума витрат може бути надійно оцінена. Підприємство розділяє витрати, пов'язані з основними засобами, на наступні види: • утримання і техобслуговування; • поточний ремонт; • капітальний ремонт; • модернізація, реконструкція. Витрати, пов'язані з об'єктом основних засобів, понесені після його первісного визнання, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Витрати, пов'язані з об'єктом основних засобів, понесені після його первісного визнання, збільшують його балансову вартість, якщо очікується отримання великих економічних вигод, ніж при первісному визнанні.Після визнання активом, об'єкт основних засобів (справедливу вартість якого можна достовірно оцінити) підприємство обліковувує за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки мінус будь-яка подальша накопичена амортизація та подальші накопичені збитки від зменшення корисності. Переоцінки слід проводити з достатньою регулярністю, так щоб балансова вартість суттєво не відрізнялася від тієї, що була б визначена із застосуванням справедливої вартості на кінець звітного періоду. Частота переоцінок залежить від змін справедливої вартості переоцінюваних об'єктів основних засобів. Якщо справедлива вартість переоціненого активу суттєво відрізняється від його балансової вартості, слід проводити подальшу переоцінку. Деякі об'єкти основних засобів можуть зазнавати значних і непостійних змін справедливої вартості, потребуючи щорічної переоцінки. Такі часті переоцінки не потрібні для об'єктів основних засобів лише з незначною зміною справедливої вартості. У такому разі достатньо оцінювати їх кожні три або п'ять років.Об'єктом амортизації є вартість необоротного матеріального активу, крім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта, який встановлюється комісією підприємства, при визнанні цього об'єкта активом, і не припиняється на період проведення капітального ремонту, реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. При встановленні строку корисного використання враховуються правові обмеження та рекомендації, зазначені у технічній документації, а також досвід використання аналогічних об‘єктів підприємством. Для цілей розрахунку амортизації ліквідаційна вартість основних засобів прирівнюється нулю. Амортизація активу припиняється на одну з двох дат, яка відбувається: дати, з якої актив класифікують для продажу (або включення в ліквідаційну групу, яку класифікують як утримувану для продажу) відповідно до МСФЗ 5, або на дату, з якої припиняють визнання активу. Амортизацію не припиняють, коли актив не використовують або він вибуває з активного використання, поки актив не буде амортизований повністю. Амортизація основних засобів (крім малоцінних необоротних матеріальних активів) нараховується щомісячно із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об'єкта основних засобів. Нарахування амортизації на придбаний актив починається з наступного місяця з моменту введення в експлуатацію. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів нараховується в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості, яка амортизується. Нарахована амортизація включається до складу витрат (собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати) в залежності від того, для яких цілей використовуються об'єкти основних засобів.

Первісне визнання та подальша оцінка Забезпечення визнається тоді і тільки тоді, коли: - підприємство має поточне зобов'язання в результаті минулих подій; - існує ймовірність (тобто швидше можливо, ніж ні), що погашення зобов'язання спричинить зменшення ресурсів, які втілюють у собі економічні висновки; - оцінка суми зобов'язання може бути розрахунково визначена. Якщо вищевказані умови не виконуються, то забезпечення не створюється. Чи не створюється забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства. Сума забезпечення визначається відповідно до облікової оцінки ресурсів (за вирахуванням очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. При оцінці забезпечень підприємство дисконтує забезпечення із застосуванням ставки дисконтування, яка відображає ринкову оцінку тимчасової вартості грошей і ризиків, властивих зобов'язанням. При дисконтуванні збільшення забезпечення з плином часу визнається як процентні витрати. Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено. Нарахування забезпечення відображається як збільшення зобов'язання щодо забезпечення з одночасним визнанням витрат або необоротного активу. Залишок забезпечення переглядається на кінець кожного звітного року і, в разі необхідності, коригується (збільшується або зменшується). Збільшення / зменшення забезпечення визнається витратами / доходами поточного періоду і / або збільшенням / зменшенням необоротного активу. У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню. На підприємстві існують такі види забезпечень (резервів): • резерв виплат відпусток; • резерв виплат за виконання КПЕ; • резерв під додаткове пенсійне забезпечення і забезпечення виплат за колективним договором; • 19.2 Облік забезпечення виплат відпусток Сума забезпечення виплат відпусток визначається щомісячно як добуток середньо денної заробітної плати працівника, обчисленої за останні 12 місяців, на кількість невикористаних днів відпустки. Сума забезпечення виплат відпусток обчислюється з урахуванням ЄСВ. У розрахунок невикористаних днів відпустки входять невикористані дні основної відпустки, додаткової відпустки - за особливий характер роботи, за шкідливі умови праці, за ненормований робочий день, а також додаткові відпустки по догляду за дітьми. Кількість днів невикористаної відпустки зменшується на кількість авансованного відпустки в разі, якщо чергова відпустка частково надана в рахунок майбутнього (невідпрацьованого) періоду. 18.3 Облік витрат на виконання КПЕ Для покриття витрат на виплату додаткових сум заохочень персоналу створюється резерв витрат на виконання КПЕ (ключові показники ефективності) Показники ефективності – це сукупність даних, що відображають якість роботи конкретного працівника. Сума забезпечення на виконання КПЕ (ключові показники ефективності) визначається щорічно, виходячі із середньої заробітної плати працівника. Виплата за виконання показників ефективності виплачується за рахунок створеного забезпечення. 18.4 Облік додаткового пенсійного забезпечення і забезпечення виплат по колективному договору Для покриття витрат на виплату пільгових пенсій створюється додаткове пенсійне забезпечення. Для покриття витрат на виплату одноразових допомог по закінченні трудової діяльності, деяких довгострокових виплат, передбачених колективним договором, створюється забезпечення виплат за колективним договором. Зобов'язання та активи, пов'язані з цими виплатами, враховуються за програмою з визначеною виплатою. Для розрахунку сум на створення резерву долучається професійний актуарій. Коригування нарахувань резерву проводиться один раз на рік при складанні фінансового звіту за рік. З метою рівномірного відображення витрат по нарахуванню резерву на додаткове пенсійне забезпечення актуарієм надається прогнозний розрахунок пенсійних зобов’язань на майбутній рік, згідно якого витрати по нарахуванню резерву відображати на витратних рахунках щомісяця; Сформовані забезпечення на виплату пенісонних зобов'язань працюючих і непрацюючих пенсіонерів, які заробили пільговий стаж на підприємстві до досягнення ними пенсійного віку, забезпечення для покриття витрат на виплату одноразових допомог по закінченні трудової діяльності, деяких довгострокових виплат, передбачених колективним договором, а також фактичні виплати за рахунок раніше створених таких забезпечень відносяться до виплат, пов'язаних з оплатою праці. Програми з визначеними виплатами - це програми виплат по закінченні трудової діяльності та інших довгострокових виплат, в рамках яких у підприємства виникають зобов'язання по виплатах в майбутньому. В рамках програми з визначеними виплатами: • підприємство зобов'язується виплачувати обумовлені виплати нинішнім і колишнім працівникам; • актуарні та інвестиційні ризики несе підприємство. Облік підприємством програм з визначеними виплатами здійснюється в наступній послідовності: 1) проводиться достовірна оцінка суми виплат, належних працівникам у поточному і майбутніх періодах; 2) визначається теперішня вартість зобов'язань за програмами з визначеними виплатами та вартість поточних послуг; 3) визначається справедлива вартість активів програми; 4) визначається загальна сума актуарних прибутків та збитків і сума тих актуарних прибутків та збитків, які повинні бути визнані; 5) при введенні в дію або зміні програми, визначається вартість минулих послуг; 6) при секвестр або виконанні зобов'язань за програмою, визначається підсумкова прибуток або збиток. Величина, яка визнається підприємством зобов'язанням за програмами з визначеними виплатами, відбивається як «Додаткове пенсійне забезпечення» і являє собою: 1. поточну вартість зобов'язання за програмою з визначеною виплатою на звітну дату; плюс мінус) 2. будь-які невизнані актуарні прибутки / збитки; мінус 3. Кожна накопичена невизнана вартість минулих послуг; мінус 4. справедлива вартість (на звітну дату) активів програми (якщо вони є), які безпосередньо призначені для виконання зобов'язань. Підприємство визначає дисконтовану вартість зобов'язання та справедливу вартість будь-якого активу плану регулярно для того, щоб величини, визнані у фінансових звітах, не відрізнялися істотно від сум, визначених на звітну дату балансу. Підприємство визнає чисту сумарну величину наведених нижче статей в якості: • вартості поточних послуг - збільшення теперішньої вартості зобов'язань за програмами з визначеними виплатами, обумовлене наданням працівниками послуг протягом поточного звітного періоду; • процентних витрат - приріст поточної вартості зобов'язання за звітний період, обумовлений наближенням терміну виплати винагород на один період; • передбачуваного доходу на будь-які активи плану і на будь-які права на відшкодування коштів; • актуарного прибутку і збитків - результат відмінностей між актуарними припущеннями і тим, що фактично відбулося, а також результат змін актуарних припущень; • вартості минулих послуг - збільшення теперішньої вартості зобов'язання за програмою з визначеними виплатами, в результаті надання послуг працівниками протягом минулих звітних періодів; • результатів будь-яких секвестрів і остаточних розрахунків за програмою. Резерв виплат при виході на пенсію згідно з умовами Колективного договору створюється із залученням професійного актуарія. Коригування нарахувань резерву проводиться один раз на рік при складанні фінансового звіту за рік. З метою рівномірного відображення витрат по нарахуванню резерву виплат при виході на пенсію згідно з умовами Колективного договору актуарієм надається прогнозний розрахунок пенсійних зобов’язань на майбутній рік, згідно якого витрати по на витратних рахунках відображати щомісяця.

Підприємство визнає дохід внаслідок передачі обіцяних товарів або послуг клієнтам в сумі компенсації, яку підприємство очікує отримати в обмін на ці товари або послуги. Згідно з МСФЗ 15, доходи від реалізації визнаються для відображення передачі обіцяних товарів або послуг клієнтам у сумі, яка відображає суму компенсації, на яку підприємство, як передбачається, матиме право в обмін за ці товари та послуги. Підприємство використовує п’яти етапну модель для визнання доходів: 1. виявлення договору з клієнтом; 2. виявлення зобов’язань щодо виконання у договорі; 3. визначення ціни операції; 4. розподіл ціни операції на зобов’язання щодо виконання у договорах; 5. визнання доходів від реалізації тоді, коли (або як тільки) підприємство задовольняє зобов’язання щодо виконання. Підприємство визнає доходи від реалізації тоді, коли (або як тільки) задоволене виконання зобов’язань, тобто коли контроль над товарами або послугами, який супроводжує виконання конкретних зобов’язань, був переданий покупцю. Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: • сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетні фонди; • сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо; • сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); • сума завдатку під заставу, в погашення позики та ін., Якщо це передбачено відповідним договором; • надходження, що належать іншим особам; • надходження від первинного розміщення цінних паперів. Доходи класифікуються за такими групами: Доходи від основної діяльності: • дохід від реалізації робіт,послуг з підривання.

Утримання і технічне обслуговування Витрати на утримання і техобслуговування основних засобів пов'язані з підтриманням об'єкта в справному працездатному стані і не зачіпають процедури ремонту, відновлення та заміни. Дані витрати не капіталізуються і визнаються витратами періоду. Поточний ремонт Поточний ремонт - ремонт з міжремонтним періодом 1 рік і менше, спрямований на підтримку працездатності об'єктів основних засобів і отримання первісно очікуваних економічних вигод від використання об'єкта. Поточний ремонт виконується для забезпечення або відновлення працездатності об'єкта основних засобів і полягає в заміні або відновленні окремих його частин. При правильному чергуванні ремонтів, поточний ремонт здатний забезпечити безвідмовну роботу об'єкта основних засобів протягом усього терміну служби і дозволяє тривалий час не вдаватися до дорогого капітального ремонту. Витрати на поточний ремонт основних засобів включають, в основному, витрати праці і вартість витратних матеріалів, але можуть також включати і вартість заміни деяких частин (компонентів). Витрати, понесені в ході таких ремонтів, відносяться на витрати періоду в міру їх виникнення. Суб'єкт господарювання не визнає в балансовій вартості об'єктів основних засобів витрати на їх поточний ремонт. Капітальний ремонт Капітальний ремонт – це комплекс ремонтних та організаційно-технічних заходів щодо усунення фізичного та морального зносу, що не передбачає зміни основних техніко-економічних показників основного засобу, що включають заміну окремих конструктивних елементів та систем обладнання. Капітальний ремонт виконується для відновлення справності ресурсу обладнання з заміною або відновленням будь-яких його частин, включаючи базові. Витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо підвищення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, полягає в збільшенні залишкового строку корисного використання основного засобу в результаті капітального ремонту або зростанні його продуктивності. При такому капітальному ремонті, як правило, проводиться повне розбирання агрегату, заміна і відновлення всіх зношених деталей, вузлів і інших елементів конструкції, збірка, вивірка, регулювання та випробування обладнання. В такому разі, витрати на капітальні ремонти враховуються в складі балансової вартості об'єктів основних засобів або, якщо доцільно, як окремі об'єкти основних засобів з прив'язкою до основного об'єкта і амортизуються протягом залишкового терміну служби основного засобу або протягом міжремонтного періоду. При цьому, визнання балансової вартості замінених частин припиняється, т. ч. залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Модернізація, реконструкція Модернізація обладнання - удосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об'єкта, що сприяє розширенню його технологічних можливостей до рівня сучасних технічних і технологічних вимог, досягненню економії ресурсів, поліпшенню умов праці. Модернізація об'єкта основних засобів призводить до: • підвищення продуктивності об'єкта основних засобів і / або • збільшення терміну корисної служби такого активу (в порівнянні з терміном, визначеним при первісному визнанні такого об'єкта). Реконструкція - перетворення основних засобів для збільшення виробничих потужностей, підвищення продуктивності праці, технічного рівня виробництва з метою збільшення випуску продукції, зниження її собівартості; перебудова будівлі для поліпшення його функціонування або для використання його за новим призначенням Підприємство капіталізує всі витрати, пов'язані з модернізацією, реконструкцією об'єктів основних засобів, з одночасним переглядом термінів амортизації об'єктів основних засобів. Сума витрат на модернізацію, реконструкцію збільшує вартість об'єкта основних засобів (його компонентів) і амортизується разом з ним.

Зобов'язання щодо виплат при звільненні визнається у разі, якщо підприємство має безвідмовне зобов'язання звільнити працівника або кількох працівників до досягнення ними пенсійного віку або надати виплати при звільненні за власним бажанням відповідно до законодавства, контрактом чи іншою угодою. Виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, в якому виникають зобов'язання за такими виплатами. Якщо звільнення за власним бажанням відбуватиметься за пропозицією підприємства із зобов'язанням здійснити виплати при звільненні, то оцінка таких виплат здійснюється з урахуванням кількості працівників, які, як очікується, приймуть таку пропозицію.

Кредиторська заборгованість класифікується за такими видами: 1. Аванси, отримані за запаси, роботи, послуги; 2. Аванси, отримані за основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні активи, інші аванси; 3. Доходи майбутніх періодів; 4. Розрахунки за податками, зборами та обов'язковими платежами; 5. Розрахунки з працівниками по заробітній платі; 6. Інша кредиторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість класифікується за такими видами: 1. Аванси, видані за запаси, роботи, послуги; 2. Аванси, видані за основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні активи; 3. Акредитиви, виставлені для придбання основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів, інші аванси; 4. Витрати майбутніх періодів / передплачені витрати; 5. Аванси видані з податків і зборів / податки і збори до відшкодування; 6. Дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками (підзвітними особами, аванси по заробітній платі); 7. Інша дебіторська заборгованість

Пов'язана сторона - фізична особа або суб'єкт господарювання, пов'язані з суб'єктом господарювання, що складає свою фінансову звітність. Операція з пов'язаною стороною - передача ресурсів, послуг або зобов'язань між суб'єктом господарювання, що звітує, та пов'язаною стороною, незалежно від того, чи відбувається оплата. Пов’язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: • одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; • одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків; • одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи; • одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради кожної такої юридичної особи; • принаймні 50 відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради кожної такої юридичної особи складають одні і ті самі фізичні особи; • одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); • юридична особа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; • кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа; • повноваження одноособового виконавчого органу таких юридичних осіб здійснює одна і та сама особа; • сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази. При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду). Положення цього абзацу не поширюються на суму кредитів (позик), залучених під державні гарантії.

ПАТ "ПВП "КРИВБАСВИБУХПРОМ"

приватна

Україна

50005, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА, КРИВИЙ РІГ, вулиця КАХОВСЬКА, 40

Кривий Ріг

Юридична особа компанія QUAREX LIMITED, зареєстрована згідно законів Республіки Кіпр

• Ліцензія серія АГ № 578981, видана 16.09.2014 р. Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України, строк дії ліцензії з 18.09.2014 р. безстроково на вид господарської діяльності – виробництво вибухових матеріалів промислового призначення; • Ліцензія серія АД № 064879, видана Міністерством транспорту та зв‘язку України головна державна інспекція на автомобільному транспорті 14.08.2012 р., строк дії ліцензії з 25.07.2012 р. на необмежений термін на вид діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом; • Ліцензія на право зберігання пального реєстраційний № 04830414201900128 від 23.12.2019 р., виданий Головним управлінням державної податкової служби України у Дніпропетровській області, строк дії ліцензії з 23.12.2019 р. до 23.12.2024 р.;

ПАТ "ПРОМИСЛОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРИВБАСВИБУХПРОМ" прийняла МСФЗ в якості основи для підготовки звітності станом на 1 січня 2012 року, і це був перший комплект фінансової звітності Товариства відповідно до МСФЗ. Початковий Звіт про фінансовий стан ПАТ "ПРОМИСЛОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРИВБАСВИБУХПРОМ" за МСФЗ станом на 1 січня 2011 року ("дату переходу на МСФЗ") був підготований відповідно до вимог МСФЗ 1 "Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності" ("МСФЗ 1")

Облікова політика Товариства відповідає тій, що застосовувалась у попередньому звітному році. Деякі нові стандарти та інтерпретації стали обов’язковими для застосування з 1 січня 2023 року. Товариство не застосовувала достроково будь-які стандарти, роз'яснення або поправки, які були випущені, але ще не вступили в силу. Основні зміни, що вступили в дію з 01 січня 2023 року: МСФЗ (IFRS) 17 “Страхові контракти” (далі – МСФЗ 17).МСФЗ 17 прийнятий на заміну МСФЗ 4 та спрямований на підвищення прозорості в обліку страхових контрактів. МСФЗ 17 встановлює принципи визнання, оцінки, подання та розкриття інформації за страховими контрактами. Ця інформація використовується користувачами фінансової звітності для оцінки впливу таких контрактів на фінансове становище, фінансові результати та грошові потоки суб’єкта господарювання. Перехід на МСФЗ 17 здійснюється ретроспективно. Ці зміни не мають суттєвого впливу на Підприємство. Зміни до МСБО 1 “Подання фінансової звітності” спрямовані на допомогу суб’єктам господарювання у забезпеченні розкриття облікових політик, які є більш корисними для користувачів, зокрема: замінено вимогу щодо розкриття значних облікових політик на вимогу розкривати суттєву інформацію про облікову політику; надано роз’яснення, яким чином суб’єкти господарювання мають застосовувати концепцію “суттєвості” у процесі прийняття рішень щодо розкриття облікових політик.Ці зміни не мають суттєвого впливу на Підприємство. Зміни до МСБО 8 “Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки” уточнюють різницю між змінами облікових політик та облікових оцінок, а також визначають облікові оцінки як грошові суми у фінансових звітах, щодо яких є невизначеність в оцінці. Різниця між обліковою політикою та обліковими оцінками є важливою, оскільки зміни в обліковій політиці зазвичай передбачають ретроспективне перерахування, а зміни в облікових оцінках застосовуються перспективно. Ці зміни не мають суттєвого впливу на Підприємство. Зміни до МСБО 12 “Податки на прибуток” уточнюють, як суб’єкти господарювання повинні враховувати відстрочені податки на такі операції, як оренда та зобов’язання, пов’язанні з виведенням з експлуатації. Зміни звужують сферу застосування щодо звільнення від первісного визнання, коли воно не застосовується до операцій, що призводять до рівних оподатковуваних та вирахуваних тимчасових різниць. Отже, усім суб’єктам господарювання буде необхідно визнавати відстрочений податковий актив та відстрочене податкове зобов’язання щодо тимчасових різниць, що виникають під час первісного визнання оренди та зобов’язання, пов’язанні з виведенням з експлуатації.Ці зміни не мають суттєвого впливу на Підприємство. Зміни до МСБО (IAS) 12 “Податки на прибуток” – “Міжнародна податкова реформа – типові правила Другого компонента”. Зміни визначають особливості обліку та розкриття інформації щодо податків на прибуток, що виникають внаслідок впровадження податкового законодавства, яке розроблене на основі типових правил Другого компонента, опублікованих Організацією економічного співробітництва та розвитку (далі – ОЕСР). Ці зміни не мають суттєвого впливу на Підприємство. З 01 січня 2024 року та пізніше набирають чинності такі зміни до МСФЗ: Зміни до МСБО 1 “Подання фінансової звітності” – “Класифікація зобов’язань як поточні та непоточні”. Уточнено, що зобов’язання класифікується як непоточне, якщо суб’єкт господарювання має право відстрочити врегулювання зобов’язання щонайменше на 12 місяців – це право має існувати на дату закінчення звітного періоду. Право відстрочити врегулювання зобов’язання щонайменше на 12 місяців після закінчення звітного періоду має бути реальним і має існувати на дату закінчення звітного періоду, незалежно від того, чи суб’єкт господарювання планує скористатися цим правом. Зміни до МСБО 1 “Подання фінансової звітності” – “Непоточні зобов’язання із спеціальними умовами” передбачають, що, субʼєкт господарювання може класифікувати зобовʼязання, що виникають за кредитною угодою, як непоточні, якщо право субʼєкта господарювання відстрочити погашення цих зобовʼязань обумовлене виконанням субʼєктом господарювання спеціальних умов протягом дванадцяти місяців після завершення звітного періоду. Зокрема, в примітках необхідно буде розкрити інформацію, що дає змогу користувачам фінансової звітності зрозуміти ризик того, що зобовʼязання можуть стати такими, що підлягають поверненню протягом 12 місяців після завершення звітного періоду: а) інформацію про спеціальні умови (включно з характером спеціальних умов і тим, коли від субʼєкта господарювання вимагається їх виконувати) та балансову вартість пов’язаних зобовʼязань; б) факти та обставини, якщо такі існують, які вказують на те, що субʼєктові господарювання може бути складно виконувати спеціальні умови: наприклад, про те, що субʼєкт господарювання протягом звітного періоду чи після його завершення вчинив дії, спрямовані на уникнення чи обмеження наслідків потенційного порушення. Зміни до МСФЗ 16 “Оренда” пояснюють, як суб’єкт господарювання відображає в обліку продаж і зворотну оренду після дати операції. Операція продажу з подальшою орендою – це операція, за якою суб’єкт господарювання продає актив і орендує той самий актив у нового власника на певний період часу. Внесені зміни доповнюють вимоги МСФЗ 16 щодо продажу та зворотної оренди, тим самим підтримуючи послідовне застосування цього стандарту. А саме, змінами уточнено, що орендар-продавець не визнає ніякої суми прибутку або збитку, що стосується права користування, збереженого за орендарем-продавцем. Разом з тим, це не позбавляє орендаря-продавця права визнавати у прибутку або збитку будь-який прибуток або збиток, пов'язаний з частковим або повним припиненням такої оренди. Змінами до МСФЗ 7 “Звіт про рух грошових коштів” та МСФЗ 7 “Фінансові інструменти: розкриття інформації” – “Угоди фінансування постачальників” передбачено вимоги до розкриття інформації про свої угоди фінансування постачальників, яка надає користувачам фінансової звітності можливість оцінювати вплив таких угод на зобов’язання та рух грошових коштів суб’єкта господарювання та його експозицію щодо ризику ліквідності.Зміни набувають чинності для річних звітних періодів, що починаються 1 січня 2024 року або після цієї дати, протягом першого року порівняльна інформація не потрібна. Зміни до МСБО 21 “Вплив змін валютних курсів” – “Відсутність конвертованості” є обов’язковими до застосування з 01.01.2025. Раннє застосування дозволено.Зміни стосуються визначення конвертованої (обмінюваної) валюти. Стандарт доповнено визначенням, що таке конвертована валюта, настановами, як визначити чи є валюта конвертованою, як визначити спот-курс, якщо валюта не є конвертованою, та як розкрити це у фінансовій звітності.

Події після звітної дати - це сприятливі або несприятливі події, які виникають між датою балансу і датою про затвердження фінансової звітності. Існують два типи подій після звітної дати - коригувальні та некорректірующіе. 1. Коригувальні події - події, що підтверджують події на звітну дату, і які вимагають внесення змін до показників фінансової звітності. Підприємство коригує показники своєї фінансової звітності з метою відображення коригувальних подій, що виникли після звітної дати. Приклади коригувальних подій, результат яких обліковуються у звітності: • винесення після звітної дати рішення у судовій справі, яке підтверджує наявність у підприємства зобов'язання на звітну дату. Підприємство здійснює коригування будь-якого раніше визнаного оціночного зобов'язання щодо даної судової справи; • отримання інформації після звітної дати, яка свідчить або про знецінення активу станом на звітну дату, або про необхідність коригування величини раніше визнаного в звітності збитку від зменшення корисності активу. наприклад, • банкрутство покупця, яке сталося після звітної дати, зазвичай підтверджує існування на звітну дату збитку по дебіторської заборгованості та необхідність коригування підприємством балансової вартості цієї дебіторської заборгованості, • продаж запасів після звітної дати може бути свідченням можливої чистої вартості реалізації цих запасів станом на звітну дату; • визначення після звітної дати величини виплат за планами участі в прибутку або преміювання, якщо станом на звітну дату у підприємства було юридичне або розрахункової зобов'язання здійснити такі виплати в зв'язку з подіями, що відбулися до звітної дати. • виявлення фактів шахрайства або помилок, які підтверджують, що фінансова звітність викривлена. 2. Некоригувальні події - це події, які виникають після звітної дати, але до затвердження фінансової звітності, і вказують на події після звітної дати. Підприємство не коригує показники своєї фінансової звітності з метою відображення цих подій після звітної дати. Прикладом некорректірующего події після звітної дати є зниження ринкової вартості інвестицій в період між звітною датою і датою затвердження фінансової звітності. Якщо підприємство оголошує про виплату дивідендів власникам пайових інструментів після звітної дати, вона не визнає ці дивіденди як зобов'язання на звітну дату. Інформація про такі дивіденди розкривається у примітках до фінансової звітності.Відповідно до вимог, визначених МСБО 10 «Події після звітного періоду» щодо подій після дати балансу, це події, які відбуваються та потребують корегування фінансової звітності та ті, які не потребують корегування, але розкриваються в примітках. Для фінансової звітності за рік, що закінчився 31 грудня 2023 року подій після дати балансу, які могли б вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів Товариства, та які відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності Товариство повинно було розкрити, не відбувалися.

2024-02-15

В ході звичайної діяльності Товариство здійснює операції з пов’язаними особами. Особи вважаються пов’язаними у тому випадку, коли одна сторона має можливість контролювати іншу сторону або здійснює значний вплив на іншу сторону при прийнятті фінансових та операційних рішень. Згідно з МСБО 24 «Розкриття інформації про зв'язані сторони» пов’язаними сторонами є акціонери, основний управлінський персонал та їхні близькі родичі, а також компанії, що контролюються акціонерами або знаходяться під суттєвим впливом акціонерів. Ціни за операціями з пов’язаними особами встановлюються на регулярній основі. Умови операцій з окремими пов’язаними особами можуть відрізнятися від ринкових.

Юридична особа компанія QUAREX LIMITED, зареєстрована згідно законів Республіки Кіпр

Кінцеві бенефіціарні власники: • Ахметов Рінат Леонідович. • Коломойський Ігор Валерійович Основний управлінський персонал – це особи, які мають повноваження, і на яких покладена відповідальність, прямо чи опосередковано, за планування, управління та контроль діяльності Товариства. До основного управлінського персоналу відносяться: в.о. Голови Правління, Фінансовий Директор, т.в.о. Заступника Голови Правління, Заступника Фінансового Директора.

До основного управлінського персоналу відносяться: в.о. Голови Правління, Фінансовий Директор, т.в.о. Заступника Голови Правління, Заступника Фінансового Директора.

Операції купівлі-продажу з пов’язаними сторонами здійснюються за звичайними цінами, переважно такими ж, як і з непов’язаними постачальниками та покупцями.

Визнання та оцінка основних засобів Товариство визнає матеріальний об'єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання у процесі своєї діяльності, надання послуг, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Первісно Товариство оцінює основні засоби за собівартістю. У подальшому основні засоби оцінюються за їх переоціненою вартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Дооцінка, яка входить до складу власного капіталу, переноситься до нерозподіленого прибутку, коли припиняється визнання відповідного активу. Пiсля визнання в облiку, об'єкти основних засобiв можуть подiлятися на компоненти, що представляють собою статтi iз значною вартiстю, якi можуть бути вiднесенi на окремий амортизацiйний перiод. Вартiсть замiни таких компонентiв основних засобiв, якi визнаються окремо, капiталiзується, а балансова вартiсть замiнених компонентiв списується. Припинення визнання основних засобiв вiдбувається пiсля їх вибуття або в тих випадках, коли подальше використання активу, як очiкується, не принесе економiчних вигод. Прибуток та збитки вiд вибуття активiв визначаються шляхом порiвняння отриманої суми з балансовою вартiстю активiв i вiдображаються у звiтi про фiнансовi результати. При продажу переоцiнених активiв суми, включенi в iншi резерви, переносяться на нерозподiлений прибуток. Подальші витрати Товариство не визнає в балансовій вартості об'єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування, ремонт та технічне обслуговування об'єкта. Ці витрати визнаються в собівартості, коли вони понесені. В балансовій вартості об'єкта основних засобів визнаються такі подальші витрати, які задовольняють критеріям визнання активу. Амортизація основних засобів Термін корисного використання об’єктів основних засобів визначається експертним шляхом при передачі об’єктів основних засобів в експлуатацію. Строк корисного використання (експлуатації) об’єктів основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Знос основних засобів у бухгалтерському обліку нараховується прямолінійним методом. Строки корисного використання груп основних засобів представлені таким чином, рокiв: • Будинки i споруди 10-60 • Виробниче обладнання 5-35 • Транспортні засоби 5-10 • Iншi основнi засоби 2-12 Капітальні вкладення в орендовані приміщення амортизуються протягом терміну їх корисного використання. Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу, або на дату, з якої припиняють визнання активу. Незавершене будiвництво складається із передоплати за основнi засоби, а також вартості основних засобiв, будiвництво яких ще не завершено. Незавершене будівництво не амортизується. Нематеріальні активи Нематеріальні активи оцінюються за собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Амортизація нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу. Строки корисного використання нематеріальних активів встановлюються при їхньому одержанні. Термін корисної експлуатації нематеріальних активів складає до 10 років амортизується протягом очікуваного терміну корисного використання, який не перевищує 10 років, ліцензії протягом терміну дії. Незавершене капітальні інвестиції містить витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням нематеріальних активів та не амортизуються до моменту, коли нематеріальні активи доведені до стану, придатного до використання. Не визнається активом та не нараховується амортизація на витрати на науково-дослідні роботи, видатки на підготовку та перепідготовку кадрів, видатки на рекламу й просування продукції на ринку. Такі витрати відображаються в складі видатків звітного періоду. Нематеріальні активи, які виникають у результаті договірних або інших юридичних прав, амортизуються протягом терміну чинності цих прав. Платежі за право користування (роялті) розробками, патентами, що не є власністю Товариства, не визнаються нематеріальними активами й відносяться на витрати поточного періоду. Зменшення корисності основних засобів та нематеріальних активів На кожну звітну дату Товариство оцінює, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Товариство зменшує балансову вартість активу до суми його очікуваного відшкодування, якщо і тільки якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової вартості. Таке зменшення негайно визнається. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу (за винятком гудвілу) в попередніх періодах, Товариство сторнує, якщо і тільки якщо змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми очікуваного відшкодування. Після визнання збитку від зменшення корисності амортизація основних засобів коригується в майбутніх періодах з метою розподілення переглянутої балансової вартості необоротного активу на систематичній основі протягом строку корисного використання.

Товариство визнає матеріальний об'єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання у процесі своєї діяльності, надання послуг, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Переоцінка основних засобів у 2023 р. не проводилась. Остання переоцінка ОЗ проводилась в 2015 році незалежним оцінювачем ПП «Персей», яким були використані методичні підходи-витратний та порівняльний.

Більш значна частина дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (торгова) – це дебіторська заборгованість основних покупців за послуги з підривання гірничої маси. Внаслідок того,що покупці послуг з вибухових робіт Товариства є підприємства України,то агресія Російської Федерації не мала прямого впливу на дебіторську заборгованість.

Фінансові активи: 1. Торгова дебіторська заборгованість, в т. ч. за комісійними договорами; 2. Позики видані; 3. Дебіторська заборгованість за фінансовою допомогою виданою; 4. Дебіторська заборгованість за продані основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні активи; 5. Дебіторська заборгованість за об'єкти, передані в фінансову оренду; 6. Дебіторська заборгованість за продані (раніше викуплені) власні акції; 7. Дебіторська заборгованість за нарахованими дивідендами; 8. Розрахунки зі страховими компаніями з відшкодування завданих збитків; 9. Депозити терміном більше 3-х місяців; 10. Кошти, обмежені в використанні; 11. Інша дебіторська заборгованість (фінансові активи); 12. Цінні папери, придбані і отримані (акції, облігації, депозитні сертифікати терміном погашення більше 3-х місяців, векселі); 13. Аванси, видані за акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати, інші фінансові інструменти; 14. Грошові кошти та їх еквіваленти і т.д.

Придбані нематеріальні активи Товариство враховує за собівартістю. Подальша оцінка нематеріальних активів здійснюється відповідно до МСБО (IAS) 38 «Нематеріальні активи» і складає собівартість нематеріального активу за вирахуванням амортизації або збитків від зменшення корисності нематеріального активу. Амортизація нематеріальних активів нараховується на прямолінійній основі, виходячи з термінів корисної дії нематеріального активу. Станом на 31 грудня 2023р. та 31 грудня 2022р. нематеріальні активи Товариства не перебували в заставі як забезпечення зобов’язань. У складі незавершених вкладень відображаються витрати на впровадження нематеріальних активів. Визнана амортизація нематеріальних активів, що мають визначений строк використання за 2023 рік 157 тис. грн. Договірних зобов’язань на придбання або створення об’єктів нематеріальних активів Товариство не має. Об’єктів інтелектуальної власності, не визнаних в якості нематеріальних активів, Товариство не має. Ознак зменшення корисності нематеріальних активів станом на 31.12.2023 р. не виявлено. Станом на 31 грудня 2023 р. нематеріальні активи Товариства не перебували в заставі як забезпчення зобов’язань. У складі незавершених вкладень відображаються витрати на впровадження нематеріальних активів 439 тис.грн.

Запаси відображені в фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок – первісною вартістю, яка складається з фактичних витрат на їх придбання, або вартістю їх можливої реалізації.На 31 грудня 2022 року запаси Товариства не перебувають в заставі як забезпечення зобов’язань, обмежень в їх користуванні не має

Товариство застосовує безперервну систему обліку та під час відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті, оцінка вибуття запасів проводиться за формулою середньозваженої собівартості. Вартість переданих в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів виключається зі складу активів (списується з балансу) з наступною організацією оперативного обліку таких предметів за місцями експлуатації протягом терміну їх фактичного використання. Запаси, які знецінились або застаріли на дату балансу, відображаються за чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації визначається на одиницю запасів як ціна продажу, за вирахуванням витрат на завершення виробництва продукції та витрат на продаж. Вартiсть незавершеного виробництва є фактична виробнича вартість, включаючи прямі витрати на сировину, заробітну плату, знос та загальні виробничі накладнi витрати, розподiленi на пiдставi нормальної виробничої потужностi. Величина часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації та всі втрати запасів повинні визнаватися як витрати в період здійснення списання або виникнення втрат. Будь-яка сума відновлення списаної вартості запасів, викликаного збільшенням чистої вартості реалізації, повинна визнаватися як зменшення величини запасів, визнаної як витрати, в період відновлення вартості.

Міжнародні Стандарти Фінансової Звітності (МСФЗ), зокрема Міжнародний Стандарт Бухгалтерського Обліку 19 "Виплати працівникам", визначають порядок розкриття у фінансовій звітності компаній інформації про виплати працівникам. Зобов'язання Товариства за планом за визначеною виплатою по пільговим пенсіям формуються (накопичуються) протягом трудової діяльності працівника і погашаються тільки після призначення працівнику пільгової пенсії Пенсійним фондом. Щомісяця Товариство виплачує грошові кошти Пенсійному фонду відповідно фактичним витратам на виплату і доставку пенсій пенсіонеру. Крім обов'язкового фінансування пільгових державних пенсій, Товариство добровільно надає своїм працівникам ряд довгострокових соціальних пільг, визначених Колективним договором та / або Галузевою угодою. Всі ці пільги носять характер планів з встановленими виплатами. Таким чином, Програма Товариства складається з пенсійних і довгострокових соціальних пільг. Пенсійні пільги складають основну частину Програми. Зобов'язання Товариства за Програмою: 1.Виплати по закінченні трудової діяльності (відшкодування до Пенсійного фонду з виплат пільгових пенсій працівникам Компанії) – згідно з чинним законодавством. 2. Виплати по закінченні трудової діяльності (одноразові виплати працівникам з нагоди звільнення в зв'язку з виходом на пенсію) – відповідно до положень Колективного договору. 3. Інші виплати Всі виплати класифікуються на короткострокові (повністю виплачуються в межах 12 місяців після закінчення звітного періоду) і довгострокові (виплачуються більш ніж протягом 12 місяців після виникнення підстав для них). Зобов'язання Товариства щодо довгострокових виплат працівникам підлягають оцінці актуарними методами.

Товариство здійснює управління капіталом з метою досягнення наступних цілей: • зберегти спроможність Товариства продовжувати свою діяльність так, щоб воно і надалі забезпечувало дохід для акціонерів Товариства та виплати іншим зацікавленим сторонам; • забезпечити належний прибуток акціонерам Товариства завдяки встановленню цін на послуги Товариства, що відповідають рівню ризику. Керівництво Товариства здійснює огляд структури капіталу на щорічній основі. При цьому керівництво аналізує вартість капіталу та притаманні його складовим ризики. На основі отриманих висновків Товариство здійснює регулювання капіталу шляхом залучення додаткового капіталу або фінансування.