| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Прийнята Облікова політика застосовується для повного пакету фінансової звітності за МСФЗ. Надалі планується застосування такої облікової політики, що відповідатиме обліковій політиці, застосованій в попередньому звітному році, за винятком добровільної зміни Облікової політики, і можливого впливу стандартів та інтерпретацій і поправок (змін) до них, які набирають чинності з 1 січня 2023 року та інших майбутніх дат.
Облікова політика відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності розкриває основи, стандарти, правила і процедури обліку, які застосовуються при підготовці фінансової звітності. Вона встановлює принципи визнання та оцінки активів / зобов'язань, визначення та деталізації окремих статей фінансової звітності.
Положення облікової політики застосовувались Товариством послідовно в звітних періодах, наведених в цій фінансовій звітності для подібних операцій, інших подій або умов, якщо МСФЗ конкретно не вимагає або не дозволяє визначення категорії статей, для яких інші політики можуть бути доречними. Облікова політика Товариства розроблена враховуючи вимоги МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» та інших чинних МСФЗ.
Всі зміни облікової політики застосовуються ретроспективно за винятком тих випадків, коли практично неможливо визначити або вплив цієї зміни на конкретний період, або його кумулятивний вплив. Ретроспективне застосування облікової політики передбачає коригування всіх вхідних сальдо за попередні звітні періоди (починаючи з періоду, в якому вперше була сформована фінансова звітність по МСФО) за кожним компонентом капіталу, а також інших зведених показників за попередні звітні періоди. В результаті звітні дані представляються таким чином, як якщо б нова облікова політика застосовувалася завжди.
Іноді практично неможливо визначити стосуються окремого періоду аспекти впливу зміни |
| Опис облікової політики щодо грошових потоків |
Представлення грошових потоків від операційної діяльності у Звіті про рух грошових коштів здійснюється із застосуванням прямого методу, згідно з яким розкривається інформація про основні класи надходжень грошових коштів чи виплат грошових коштів. Інформація про основні види грошових надходжень або виплат формується на підставі облікових записів Товариства. |
| Опис облікової політики щодо умовних зобов'язань та умовних активів |
Умовні зобов'язання
Умовні зобов’язання не визнаються у фінансовій звітності, за винятком випадків коли існує ймовірність того, що погашення зобов’язання вимагатиме вибуття ресурсів, і при цьому сума таких зобов’язань може бути достовірно оцінена.
Умовні активи
Умовні активи виникають, як правило, внаслідок незапланованих або інших неочікуваних подій, які уможливлюють надходження економічних вигід до суб'єкта господарювання.
Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, оскільки це може спричинити визнання доходу, який може бути ніколи не отриманим. Проте коли з'являється цілковита впевненість у отриманні доходу, тоді пов'язаний з ним актив не є умовним активом і його визнання є належним, а надходження економічних вигід є ймовірним. |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Відстрочений податок розраховується за балансовим методом обліку зобов'язань та являє собою податкові активи або зобов'язання, що виникають у результаті тимчасових різниць між балансовою вартістю активу чи зобов'язання в балансі та їх податковою базою.
Відстрочені податкові зобов'язання визнаються, як правило, щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочені податкові активи визнаються з урахуванням імовірності наявності в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можуть бути використані тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну дату й зменшується в тій мірі, у якій більше не існує ймовірності того, що буде отриманий оподаткований прибуток, достатній, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового активу повністю або частково.
Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовуватися в періоді реалізації відповідних активів або зобов'язань. Товариство визнає поточні та відстрочені податки як витрати або дохід і включає в прибуток або збиток за звітний період, окрім випадків, коли податки виникають від операцій або подій, які визнаються прямо у власному капіталі або від об'єднання бізнесу. |
| Опис облікової політики щодо амортизаційних витрат |
Термін корисного використання об’єктів основних засобів визначається експертним шляхом при передачі об’єктів основних засобів в експлуатацію. Строк корисного використання (експлуатації) об’єктів основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Знос основних засобів у бухгалтерському обліку нараховується прямолінійним методом. |
| Опис облікової політики щодо припинення визнання фінансових інструментів |
Товариство повинно припинити визнання фінансового інструменту в тому випадку, коли воно втрачає контроль над правами вимоги за договором, що є базою для визнання такого фінансового активу.
Товариство втрачає такий контроль в разі:
• використання прав вимоги щодо вигід, передбачених договором;
• закінчення терміну договірних прав вимоги на потоки грошових коштів по фінансовому активу;
• відмови підприємства від цих прав. |
| Опис облікової політики щодо дивідендів |
Дивiденди визнаються як зобов'язання i вираховуються з капiталу на звiтну дату, тiльки якщо вони оголошенi до/або на звiтну дату. Iнформацiя про дивiденди розкривається у примiтках до фiнансової звiтностi, якщо вони запропонованi до звiтної дати чи запропонованi або оголошенi пiсля звiтної дати, але до затвердження фiнансової звiтностi до випуску. |
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Товариство враховує три категорії виплат працівникам:
- поточна заробітна плата та пов’язані з нею виплати;
- виплати по закінченню трудової діяльності;
- інші довгострокові виплати.
Поточна заробітна плата та пов’язані з нею виплати Товариство визнає на протязі звітного періоду як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми.
Товариство визнає очікувану вартість короткострокових виплат працівникам за відпустки як забезпечення виплат відпусток - під час надання працівниками послуг, які збільшують їхні права на майбутні виплати відпускних.
Сума забезпечення виплат відпусток визначається щомісячно як добуток середньо денної заробітної плати працівника, обчисленої за останні 12 місяців, на к-ть невикористаних днів відпустки. У розрахунок невикористаних днів відпустки входять невикористані дні основної відпустки, додаткової відпустки - за особливий характер роботи, за шкідливі умови праці, за ненормований робочий день, а також додаткові відпустки по догляду за дітьми. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витрати визнаються підприємством за таких умов:
• сума витрат може бути достовірно оцінена;
• в майбутньому виникає зменшення економічних вигод, пов'язаних зі зменшенням активу або збільшенням зобов'язань.
Витрати визнаються підприємством в тому звітному періоді, в якому визнано доходи, для отримання яких вони понесені (принцип відповідності доходів і витрат), або, коли стає очевидно, що дані витрати не призведуть до отримання будь-яких доходів, незалежно від часу фактичної виплати грошових коштів або іншої форми їх оплати, коли економічні вигоди від їх використання зменшилися або повністю спожиті.
Незважаючи на існування принципу відповідності доходів і витрат, підприємство не має права визнавати в балансі як активи або зобов'язання операції, які не відповідають визначенню активів або зобов'язань.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами. |
| Опис облікової політики щодо оцінки справедливої вартості |
Всі активи та зобов'язання, справедлива вартість яких оцінюється або розкривається у фінансовій звітності, класифікуються в рамках описаної нижче ієрархії справедливої вартості на основі вихідних даних найнижчого рівня, які є суттєвими для оцінки справедливої вартості в цілому:
Рівень 1 – Ціни котирування (не скориговані) на активних ринках на ідентичні активи або зобов’язання
Рівень 2 – Моделі оцінки, в яких суттєві для оцінки справедливої вартості вихідні дані, що відносяться до найнижчого рівня ієрархії, можна спостерігати прямо або опосередковано;
Рівень 3 – Моделі оцінки, в яких суттєвих для оцінки справедливої вартості вихідних даних, що відносяться до найнижчого рівня ієрархії, немає у відкритому доступі.
У випадку активів і зобов'язань, які переоцінюються у фінансовій звітності на періодичній основі, Товариство визначає необхідність їх переведення між рівнями ієрархії, повторно аналізуючи класифікацію (на підставі вихідних даних найнижчого рівня, які є суттєвими для оцінки справедливої вартості в цілому) на кінець кожного звітного періоду |
| Опис облікової політики щодо фінансових витрат |
Фінансові витрати:
• відсотки за користування позиками, за фінансову оренду та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу;
• процентні (виникають при дисконтуванні і являють собою збільшення довгострокового зобов'язання з плином часу). |
| Опис облікової політики щодо фінансового доходу та фінансових витрат |
• доходи від виникнення зобов'язань;
• умовні процентні доходи при дисконтуванні фінансових активів;
• доходи від дострокового погашення активів;
• процентні доходи по банківських депозитах і залишках на р / с;
• процентні доходи за торговою дебіторською заборгованістю;
• процентні доходи за позиками виданими;
• процентні доходи по об'єктах, переданим в фінансову оренду;
• процентні доходи за іншими фінансовими інструментами (активи);
• інші фінансові доходи |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
1-ша група: Фінансові активи, які обліковуються за справедливою вартістю, з відображенням її змін в звіті про фінансові результати, підрозділяються на:
1. фінансові інструменти, придбані з метою продажу;
2. будь-які фінансові активи, відповідно до рішення, прийнятого ключовим управлінським персоналом, за винятком пайових інструментів, які не мають котирування на активному ринку, і справедливу вартість яких не може бути достовірно оцінена.
2-а група: Фінансові інструменти, утримувані до погашення - це фінансові активи:
• які мають фіксовану або визначену дату погашення і суми платежів;
• щодо яких підприємство має намір і можливість утримувати ці фінансові активи до дати їх погашення.
Підприємство не класифікує фінансові інструменти як інструменти, що утримуються до погашення, якщо протягом поточного фінансового року або двох попередніх вона продала або рекласифікувати значну кількість (щодо загальної кількості фінансових інструментів до погашення) цих інструментів до настання дати погашення, якщо тільки це не було пов'язано з:
• наближається періодом погашення (менше 3 місяців);
• продажем після отримання в значній мірі всієї суми основного боргу за фінансовим інструментом, відповідно до графіка платежів;
• продажем в зв'язку з випадками, непідконтрольними підприємству (форс-мажор).
3-а група: Кредити та дебіторська заборгованість - це непохідні фінансові активи з фіксованими або обумовленими виплатами, що не котируються на активному ринку.
4-а група: Фінансові активи, наявні для продажу - це фінансові активи, визначені ключовим управлінським персоналом як такі, а також активи, не класифіковані як:
• активи, що обліковуються за справедливою вартістю, з відображенням її змін в звіті про фінансові результати;
• кредити і дебіторська заборгованість;
• фінансові активи, утримувані до погашення. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
Очікувані кредитні збитки - це зважена по ймовірності оцінка кредитних збитків. Кредитні збитки оцінюються як поточна вартість всіх недоотриманих сум грошових коштів.
Підприємство визнає за станом на кінець кожного звітного періоду зміну розміру очікуваних кредитних збитків за весь термін дії в прибутку або збитках і відображає в інших операційних доходах (витратах).
Підприємство оцінює очікувані кредитні збитки за фінансовим інструментом, способом, який відображає:
обгрунтовано необхідну і подтверждаемую інформацію про минулі події, поточні умови і прогнози майбутніх економічних умов, яка може бути отримана без надмірних витрат або зусиль станом на звітну дату.
Підприємство застосовує для оцінки збитків спрощений підхід - оцінює станом на кожну звітну дату резерв під збитки в розмірі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам за весь термін дії, для:
- торгової дебіторської заборгованості;
- дебіторської заборгованості за продані основні засоби,
нематеріальні активи, інші необоротні активи;
- аванси видані,
- дебіторської заборгованості за об'єкти, передані в фінансову оренду;
- іншої дебіторської заборгованості.
Підприємство використовує різні коефіцієнти для розрахунку очікуваних кредитних збитків. Величина резерву сумнівних боргів (очікуваних кредитних збитків) визначається із суми сумнівної дебіторської заборгованості, скоригованої на коефіцієнти ризику за факторами, що впливають на ризик невиконання зобов’язань. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Витрати (дохід) з податку, що відносяться до прибутку або збитку від звичайної діяльності, повинен представлятися як частина прибутку або збитку в звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід).
Поточний податок на прибуток
Поточний податок на прибуток - сума податків на прибуток, що сплачуються (відшкодовуються) щодо оподаткованого прибутку (податкового збитку) за період. Поточний податок розраховується відповідно до норм, встановлених податковим законодавством України.
Поточний податок за поточний і попередні періоди визнається як зобов'язання в розмірі неоплаченої частини. Якщо сума, яка вже була сплачена щодо поточного і попередніх періодів, перевищує суму, що підлягає сплаті у відношенні цих періодів, то сума перевищення визнається як актив |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів за винятком гудвілу |
Об'єкт може бути визнаний як нематеріальний актив у разі, якщо такий об'єкт відповідає:
• визначенню нематеріального активу;
• наступним критеріям визнання:
• існує ймовірність того, що підприємство отримає пов'язані з цим активом майбутні економічні вигоди; і
• собівартості цього активу може бути достовірно оцінена.
Нематеріальний актив спочатку оцінюється за собівартістю придбання. Всі нематеріальні активи, придбані, отримані або створені, але не введені в експлуатацію, відображаються на рахунку капітальних інвестицій в придбання (створення) нематеріальних активів. Після початку їх фактичного використання нематеріальні активи відображаються на рахунку нематеріальних активів.
Собівартість нематеріального активу при його покупці включає:
• покупну ціну, за вирахуванням торговельних знижок;
• імпортні мита;
• невозмещаемие податки;
• витрати на винагороди працівникам, що виникають безпосередньо у зв'язку з приведенням активу в його робочий стан;
• витрати на оплату професійних послуг, що виникають безпосередньо у зв'язку з приведенням активу в його робочий стан;
• витрати на перевірку належної роботи активу.
У разі, коли нематеріальні активи придбані в обмін на негрошові активи, або на комбінацію грошових і негрошових активів, їх собівартість оцінюється за справедливою вартістю, за винятком випадків, коли операція обміну не має комерційного змісту, або справедлива вартість і отриманого, і відданого активу можна достовірно оцінити. Якщо придбаний актив не можна оцінити за справедливою вартістю, його собівартість визначається за балансовою вартістю переданого активу. |
| Опис облікової політики щодо інвестиційної нерухомості |
До інвестиційної нерухомості Товариство відносить нерухомість (землю чи будівлі, або частину будівлі, або їх поєднання), утримувану на правах власності або згідно з угодою про фінансову оренду з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для: (а) використання у виробництві чи при постачанні товарів, при наданні послуг чи для адміністративних цілей, або (б) продажу в звичайному ході діяльності.
Інвестиційна нерухомість визнається як актив тоді і тільки тоді, коли: (а) є ймовірність того, що Товариство отримає майбутні економічні вигоди, які пов’язані з цією інвестиційною нерухомістю, (б) собівартість інвестиційної нерухомості можна достовірно оцінити.
Якщо будівлі включають одну частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та другу частину для використання у процесі діяльності Товариства або для адміністративних цілей, в бухгалтерському обліку такі частини об'єкту нерухомості оцінюються та відображаються окремо, якщо вони можуть бути продані окремо. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Об'єкт може бути визнаний як нематеріальний актив у разі, якщо такий об'єкт відповідає:
• визначенню нематеріального активу;
• наступним критеріям визнання:
• існує ймовірність того, що підприємство отримає пов'язані з цим активом майбутні економічні вигоди; і
• собівартості цього активу може бути достовірно оцінена.
Нематеріальний актив спочатку оцінюється за собівартістю придбання. Всі нематеріальні активи, придбані, отримані або створені, але не введені в експлуатацію, відображаються на рахунку капітальних інвестицій в придбання (створення) нематеріальних активів. Після початку їх фактичного використання нематеріальні активи відображаються на рахунку нематеріальних активів.
Собівартість нематеріального активу при його покупці включає:
• покупну ціну, за вирахуванням торговельних знижок;
• імпортні мита;
• невозмещаемие податки;
• витрати на винагороди працівникам, що виникають безпосередньо у зв'язку з приведенням активу в його робочий стан;
• витрати на оплату професійних послуг, що виникають безпосередньо у зв'язку з приведенням активу в його робочий стан;
• витрати на перевірку належної роботи активу.
У разі, коли нематеріальні активи придбані в обмін на негрошові активи, або на комбінацію грошових і негрошових активів, їх собівартість оцінюється за справедливою вартістю, за винятком випадків, коли операція обміну не має комерційного змісту, або справедлива вартість і отриманого, і відданого активу можна достовірно оцінити. Якщо придбаний актив не можна оцінити за справедливою вартістю, його собівартість визначається за балансовою вартістю переданого активу. |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Запаси оцінюються за найменшою з двох величин: собівартістю або чистою вартістю реалізації.
Чиста вартість реалізації - це сума, яка може бути отримана від продажу активу (за вирахуванням витрат на збут і витрат на приведення об'єкта до продажного стану) в процесі нормального ведення господарської діяльності.
Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені для того, щоб доставити запаси до місця їхнього справжнього знаходження і стану.
У собівартість придбання запасів включаються такі витрати:
• суми, які оплачуються відповідно до договору постачальнику, за вирахуванням непрямих податків;
• суми митних зборів при ввезенні;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельні витрати - витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів;
• інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і приведенням їх до стану, придатного для використання в запланованих цілях.
Торгові та інші знижки вираховуються при визначенні собівартості придбаних запасів.
У вартість придбаних запасів не включаються витрати на проведення ринкових досліджень, з пошуку і відбору постачальника, на залучення консультантів і т.п., вони відносяться на адміністративні або збутові витрати. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Об'єкт основних засобів слід визнавати як актив тільки в тому випадку, якщо:
• • існує ймовірність того, що компанія отримає пов'язані з даним об'єктом майбутні економічні вигоди; і
• • первісна вартість даного об'єкта може бути достовірно оцінена.
Одиницею обліку є окремий об'єкт основних засобів. Якщо очікуваний термін служби компонентів основного засобу відрізняється від загального терміну корисного використання цього необоротного активу, такі компоненти виділяються в окремі об'єкти і амортизуються відповідно до їх індивідуальних термінів служби.
Після визнання активом, об'єкт основних засобів (справедливу вартість якого можна достовірно оцінити) підприємство обліковувує за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки мінус будь-яка подальша накопичена амортизація та подальші накопичені збитки від зменшення корисності. Переоцінки слід проводити з достатньою регулярністю, так щоб балансова вартість суттєво не відрізнялася від тієї, що була б визначена із застосуванням справедливої вартості на кінець звітного періоду.
Після первісного визнання об'єкта основних засобів витрати капіталізуються у разі, якщо:
• з великою часткою ймовірності можна стверджувати, що підприємство отримає пов'язані з такими витратами майбутні економічні вигоди;
• сума витрат може бути надійно оцінена.
Підприємство розділяє витрати, пов'язані з основними засобами, на наступні види:
• утримання і техобслуговування;
• поточний ремонт;
• капітальний ремонт;
• модернізація, реконструкція.
Витрати, пов'язані з об'єктом основних засобів, понесені після його первісного визнання, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
Витрати, пов'язані з об'єктом основних засобів, понесені після його первісного визнання, збільшують його балансову вартість, якщо очікується отримання великих економічних вигод, ніж при первісному визнанні. |
| Опис облікової політики щодо виплат при звільненні |
Зобов'язання щодо виплат при звільненні визнається у разі, якщо підприємство має безвідмовне зобов'язання звільнити працівника або кількох працівників до досягнення ними пенсійного віку або надати виплати при звільненні за власним бажанням відповідно до законодавства, контрактом чи іншою угодою.
Виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, в якому виникають зобов'язання за такими виплатами.
Якщо звільнення за власним бажанням відбуватиметься за пропозицією підприємства із зобов'язанням здійснити виплати при звільненні, то оцінка таких виплат здійснюється з урахуванням кількості працівників, які, як очікується, приймуть таку пропозицію. |
| Опис облікової політики щодо доходів та витрат від продажу |
Товариство визнає як дохід величину ціни операції, зменшену на суму оцінених сум дисконтів. Доходи від договорів з клієнтами визнаються за умови виконання усіх наведених умов:
сторони договору схвалили договір і готові виконувати свої зобов’язання;
Товариство може визначити права кожної сторони відносно товарів або послуг, які будуть передаватися;
Товариство може визначити умови оплати за товари або послуги, які будуть передаватися;
договір має комерційну сутність та цілком імовірно, що Товариство отримає компенсацію, на яку воно матиме право в обмін на товари або послуги, які будуть передані клієнту.
Для договорів Товариства з клієнтами зобов’язання щодо виконання виконується на певний момент часу, а не протягом певного часу – зокрема, на момент коли товари постачаються до клієнтів або перевізника, який доставить товари до його клієнтів. Момент визнання доходів збігається з моментом передачі права власності на товари згідно з умовами постачання за договором, коли клієнт отримує істотні ризики та винагороди від володіння товарами, а Товариство отримує право на платежі за доставлені товари.Доходи визнаються за методом нарахування.
Дохід – це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов’язань, результатом чого є збільшення чистих активів, за винятком збільшення, пов’язаного з внесками учасників.
Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання. Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення активів або зменшенням зобов’язань.
Реалiзацiї робіт i послуг.
Товариство в певний момент часу виконує вибухові роботи з подрібнення гірничої маси в кар‘єрах Кривбасу, надає послуги зі зберігання вибухових матеріалів. Дохід, пов'язаний з наданням послуг з підривання гірничої маси, визначається із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату баланса, та визначається об‘ємами виконаних вибухових робіт,підтверджених підписаними двосторонніми актами. Ступінь завершеності робіт і послуг оцінюється шляхом визначення питомої ваги витрат, понесених у зв‘язку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат. Облік витрат на виробництво і калькулювання виробничої собівартості товарної продукції ведеться із застосуванням попередільного методу. Виручка вiд продажу робіт та послуг визнається в момент передачi ризикiв i вигод вiд володiння. Доходи та витрати, пов‘язані з тією самою операцією, визнаються одночасно за принципом відповідності доходів та витрат. У відповідності методу нарахувань, витрати визнаються незалежно від руху грошових потоків та від того, як вони приймаються для цілей оподаткування.
Реалізація враховується на основi цiн, зазначених у договірних документах. |