1 півріччя, що закінчується 30 червня 2025 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

1,59

При підготовці та поданні інформації Товариство керується МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки", МСБО 1 "Подання фінансової звітності" та іншими МСФЗ та МСБО. Відповідно до вказаних МСФЗ та МСБО Товариство намагається забезпечити, щоб фінансова звітність Товариства, складена за МСФЗ, містила високоякісну інформацію. Істотні оцінки, думки та припущення Товариство робить на основі МСБО 1 "Подання фінансової звітності", МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки" та інших МСФЗ та МСБО. Валюта подання, функціональна валюта, ступінь округлення: фінансова звітність була підготовлена в національній валюті України – українській гривні (грн.), яка є функціональною валютою. Якщо не зазначено інше, суми представлені в тисячах українських гривень, ступінь округлення - тис. грн. без десяткового знака. Операції, виражені в іноземних валютах, відображаються за обмінним курсом, чинним на дату операції. Монетарні активи та зобов’язання, деноміновані в іноземних валютах, перераховуються за обмінним курсом, чинним на дату балансу. Всі різниці відображаються в Звіті про прибутки та збитки. Концептуальна основа: дана фінансова звітність була підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), включаючи Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), випущених Радою з Міжнародних стандартів фінансової звітності (РМФСЗ), та Тлумачень і пояснень, опублікованих Міжнародним Комітетом з тлумачення фінансової звітності (МКТФЗ, ПКТ), що офіційно оприлюднені на веб-сайті Міністерства фінансів України. Облікова політика відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності розкриває основи, стандарти, правила і процедури обліку, які застосовуються при підготовці фінансової звітності. Вона встановлює принципи визнання та оцінки активів / зобов'язань, визначення та деталізації окремих статей фінансової звітності. МСФЗ встановлюють вимоги щодо визнання, оцінки, презентації та розкриття інформації, що відноситься до транзакцій і подій, які повинні враховуватися при складанні фінансової звітності. МСФЗ засновані на зведенні основних принципів, які містять в собі концепцію представлення інформації у фінансовій звітності. Метою фінансової звітності є надання такої інформації про фінансове становище, результати діяльності та грошових потоках, яка була б корисна користувачам при прийнятті економічних рішень. Керівництво Товариства визначає і приймає Облікову політику по МСФО таким чином, щоб фінансова звітність відповідала всім вимогам кожного застосовного МСФЗ / МСБО. При відсутності конкретної вимоги, керівництво використовує свої професійні судження та виробляє політику, що забезпечує подання до фінансової звітності інформації, яка: - доречна для потреб користувачів при прийнятті рішень; - достовірно представляє результати і фінансовий стан; - відображає економічний зміст подій і операцій, а не тільки їх юридичну форму; - нейтральна, тобто, вільна від упередженості; - обачна; - є повною в усіх суттєвих аспектах. Застосування облікової політики Положення облікової політики є обов'язковими до застосування в процесі формування та подання фінансової звітності відповідно до МСФЗ. МСФЗ (IFRS) встановлюють положення облікової політики, які, на думку Правління КМСФО, призводять до формування фінансової звітності, що містить доречну і надійну інформацію про операції, інші події та умови, до яких вони застосовуються. У тих випадках, коли ефект від застосування облікової політики не є суттєвим, її застосування не є обов'язковим. Однак є неприйнятним допускати несуттєві відхилення від Міжнародних стандартів фінансової звітності (IFRS) або залишати такі відступу невиправленими з метою подання фінансового стану, фінансових результатів діяльності або грошових коштів підприємства певним чином. Товариство регулярно, але не рідше ніж раз на рік, перевіряє облікову політику на її відповідність вимогам МСФЗ, і в разі прийняття нових, або зміни діючих, МСФЗ / МСБО переглядає і доповнює свою облікову політику належним чином. Всі зміни облікової політики застосовуються ретроспективно за винятком тих випадків, коли практично неможливо визначити або вплив цієї зміни на конкретний період, або його кумулятивний вплив. Ретроспективне застосування облікової політики передбачає коригування всіх вхідних сальдо за попередні звітні періоди (починаючи з періоду, в якому вперше була сформована фінансова звітність по МСФО) за кожним компонентом капіталу, а також інших зведених показників за попередні звітні періоди. В результаті звітні дані представляються таким чином, як якщо б нова облікова політика застосовувалася завжди.

Представлення грошових потоків від операційної діяльності у Звіті про рух грошових коштів здійснюється із застосуванням прямого методу, згідно з яким розкривається інформація про основні класи надходжень грошових коштів чи виплат грошових коштів. Інформація про основні види грошових надходжень або виплат формується на підставі облікових записів Товариства.

Умовні зобов'язання Умовні зобов’язання не визнаються у фінансовій звітності, за винятком випадків коли існує ймовірність того, що погашення зобов’язання вимагатиме вибуття ресурсів, і при цьому сума таких зобов’язань може бути достовірно оцінена. Умовні активи Умовні активи виникають, як правило, внаслідок незапланованих або інших неочікуваних подій, які уможливлюють надходження економічних вигід до суб'єкта господарювання. Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, оскільки це може спричинити визнання доходу, який може бути ніколи не отриманим. Проте коли з'являється цілковита впевненість у отриманні доходу, тоді пов'язаний з ним актив не є умовним активом і його визнання є належним, а надходження економічних вигід є ймовірним.

Відстрочений податок розраховується за балансовим методом обліку зобов'язань та являє собою податкові активи або зобов'язання, що виникають у результаті тимчасових різниць між балансовою вартістю активу чи зобов'язання в балансі та їх податковою базою. Відстрочені податкові зобов'язання визнаються, як правило, щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочені податкові активи визнаються з урахуванням імовірності наявності в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можуть бути використані тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну дату й зменшується в тій мірі, у якій більше не існує ймовірності того, що буде отриманий оподаткований прибуток, достатній, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового активу повністю або частково. Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовуватися в періоді реалізації відповідних активів або зобов'язань. Товариство визнає поточні та відстрочені податки як витрати або дохід і включає в прибуток або збиток за звітний період, окрім випадків, коли податки виникають від операцій або подій, які визнаються прямо у власному капіталі або від об'єднання бізнесу.

Термін корисного використання об’єктів основних засобів визначається експертним шляхом при передачі об’єктів основних засобів в експлуатацію. Строк корисного використання (експлуатації) об’єктів основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Знос основних засобів у бухгалтерському обліку нараховується прямолінійним методом.

Товариство повинно припинити визнання фінансового інструменту в тому випадку, коли воно втрачає контроль над правами вимоги за договором, що є базою для визнання такого фінансового активу. Товариство втрачає такий контроль в разі: • використання прав вимоги щодо вигід, передбачених договором; • закінчення терміну договірних прав вимоги на потоки грошових коштів по фінансовому активу; • відмови підприємства від цих прав. Списання дебіторської заборгованості Визнання боргу безнадійним відбувається на підставі наступних документів: • рішення суду; • даних інвентаризації та розпорядження ключового управлінського персоналу Товариства про списання боргу; • інших документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника. Фінансові зобов'язання Товариство має списувати фінансове зобов'язання (або частину фінансового зобов'язання) з балансу тоді і тільки тоді, коли воно погашено, тобто, коли вказане в договорі зобов'язання виконано, анульовано або строк його дії закінчився і відновленню не підлягає. Обмін борговими інструментами з істотно відмінними умовами, який відбувається між позичальником і кредитором, повинен враховуватися як погашення первісного фінансового зобов'язання, і визнання нового фінансового зобов'язання. Точно так же суттєва зміна умов існуючого фінансового зобов'язання (незалежно від того, чи пов'язано це з фінансовими труднощами боржника чи ні) слід розглядати як погашення первісного фінансового зобов'язання та визнання нового фінансового зобов'язання. Різницю між балансовою вартістю фінансового зобов'язання (або частини фінансового зобов'язання), погашеного або переданого іншій стороні, і сплаченою компенсацією, включаючи будь-які передані негрошові активи або прийняті зобов'язання, слід відносити на рахунок прибутків і збитків.

Дивiденди визнаються як зобов'язання i вираховуються з капiталу на звiтну дату, тiльки якщо вони оголошенi до/або на звiтну дату. Iнформацiя про дивiденди розкривається у примiтках до фiнансової звiтностi, якщо вони запропонованi до звiтної дати чи запропонованi або оголошенi пiсля звiтної дати, але до затвердження фiнансової звiтностi до випуску.

Товариство враховує три категорії виплат працівникам: - поточна заробітна плата та пов’язані з нею виплати; - виплати по закінченню трудової діяльності; - інші довгострокові виплати. Поточна заробітна плата та пов’язані з нею виплати Товариство визнає на протязі звітного періоду як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. Товариство визнає очікувану вартість короткострокових виплат працівникам за відпустки як забезпечення виплат відпусток - під час надання працівниками послуг, які збільшують їхні права на майбутні виплати відпускних. Сума забезпечення виплат відпусток визначається щомісячно як добуток середньо денної заробітної плати працівника, обчисленої за останні 12 місяців, на к-ть невикористаних днів відпустки. У розрахунок невикористаних днів відпустки входять невикористані дні основної відпустки, додаткової відпустки - за особливий характер роботи, за шкідливі умови праці, за ненормований робочий день, а також додаткові відпустки по догляду за дітьми.

Витрати визнаються підприємством за таких умов: • сума витрат може бути достовірно оцінена; • в майбутньому виникає зменшення економічних вигод, пов'язаних зі зменшенням активу або збільшенням зобов'язань. Витрати визнаються підприємством в тому звітному періоді, в якому визнано доходи, для отримання яких вони понесені (принцип відповідності доходів і витрат), або, коли стає очевидно, що дані витрати не призведуть до отримання будь-яких доходів, незалежно від часу фактичної виплати грошових коштів або іншої форми їх оплати, коли економічні вигоди від їх використання зменшилися або повністю спожиті. Незважаючи на існування принципу відповідності доходів і витрат, підприємство не має права визнавати в балансі як активи або зобов'язання операції, які не відповідають визначенню активів або зобов'язань. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Всі активи та зобов'язання, справедлива вартість яких оцінюється або розкривається у фінансовій звітності, класифікуються в рамках описаної нижче ієрархії справедливої вартості на основі вихідних даних найнижчого рівня, які є суттєвими для оцінки справедливої вартості в цілому: Рівень 1 – Ціни котирування (не скориговані) на активних ринках на ідентичні активи або зобов’язання Рівень 2 – Моделі оцінки, в яких суттєві для оцінки справедливої вартості вихідні дані, що відносяться до найнижчого рівня ієрархії, можна спостерігати прямо або опосередковано; Рівень 3 – Моделі оцінки, в яких суттєвих для оцінки справедливої вартості вихідних даних, що відносяться до найнижчого рівня ієрархії, немає у відкритому доступі. У випадку активів і зобов'язань, які переоцінюються у фінансовій звітності на періодичній основі, Товариство визначає необхідність їх переведення між рівнями ієрархії, повторно аналізуючи класифікацію (на підставі вихідних даних найнижчого рівня, які є суттєвими для оцінки справедливої вартості в цілому) на кінець кожного звітного періоду

Фінансові витрати: • відсотки за користування позиками, за фінансову оренду та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу; • процентні (виникають при дисконтуванні і являють собою збільшення довгострокового зобов'язання з плином часу).

• доходи від виникнення зобов'язань; • умовні процентні доходи при дисконтуванні фінансових активів; • доходи від дострокового погашення активів; • процентні доходи по банківських депозитах і залишках на р / с; • процентні доходи за торговою дебіторською заборгованістю; • процентні доходи за позиками виданими; • процентні доходи по об'єктах, переданим в фінансову оренду; • процентні доходи за іншими фінансовими інструментами (активи); • інші фінансові доходи

Товариство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли вона стає стороною договірних домовленостей щодо цього інструмента. Види фінансових інструментів: Фінансові активи: 1. Торговельна дебіторська заборгованість, в т. ч. за комісійними договорами; 2. Позики видані; 3. Дебіторська заборгованість за фінансовою допомогою виданої; 4. Дебіторська заборгованість за продані основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні активи; 5. Дебіторська заборгованість за об'єкти, передані в фінансову оренду; 6. Дебіторська заборгованість за продані (раніше викуплені) власні акції; 7. Дебіторська заборгованість за нарахованими дивідендами; 8. Розрахунки зі страховими компаніями з відшкодування завданих збитків; 9. Депозити терміном більше 3-х місяців; 10. Кошти, обмежені в використанні; 11. Інша дебіторська заборгованість (фінансові активи); 12. Цінні папери, придбані і отримані (акції, облігації, депозитні сертифікати терміном погашення більше 3-х місяців, векселі); 13. Аванси, видані за акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати, інші фінансові інструменти; 14. Грошові кошти та їх еквіваленти і т.д. Фінансові зобов'язання: 1. Торговельна кредиторська заборгованість, в т.ч. за комісійними договорами; 2. Кредиторська заборгованість за придбані акції, векселі, облігації, депозитні сертифікати, інші фінансові інструменти; 3. Кредиторська заборгованість за придбані основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні активи; 4. Кредиторська заборгованість за викуплені власні акції; 5. Кредиторська заборгованість за об'єкти, отримані у фінансову оренду; 6. Векселі видані; 7. Кредиторська заборгованість за нарахованими дивідендами; 8. Інша кредиторська заборгованість (фінансові зобов'язання); 9. Кредити отримані (банківські та небанківські); 10. Аванси, отримані за акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати, інші фінансові інструменти; 11. Облігації випущені Фінансові активи і фінансові зобов'язання, в залежності від терміну їх погашення, на кожну дату балансу поділяються на: • Поточні (терміном погашення до 12-ти місяців з дати балансу, або терміном погашення більше 12-ти місяців, якщо у ключового управлінського персоналу підприємства є намір погасити їх протягом періоду до 12-ти місяців); • Довгострокові (терміном погашення більше 12-ти місяців з дати балансу). Визнання фінансових активів і зобов'язань Товариство визнає фінансові активи або фінансові зобов'язання в своїй звітності тільки тоді, коли воно є учасником договору щодо покупки (виникнення) таких фінансових інструментів. Без наявності юридично дійсного договору та інших підтвердних документів (наприклад, акт прийому / передачі), визнання фінансових інструментів не допускається. Первісна оцінка фінансових активів та зобов'язань При первісному визнанні фінансового активу або фінансового зобов'язання Товариство оцінює його за ціною операції При первісному визнанні фінансових активів/зобов'язань, які не є активами/зобов'язаннями, що враховуються за справедливою вартістю з відображенням результатів її зміни в звіті про фінансові результати, Товариство включає в їх вартість також витрати по угоді, прямо пов'язані з придбанням або випуском фінансового активу або фінансового зобов'язання.

Визнання і оцінка очікуваних кредитних збитків

Очікувані кредитні збитки – це зважена по ймовірності оцінка кредитних збитків. Кредитні збитки оцінюються як поточна вартість всіх недоотриманих сум грошових коштів.

Товариство визнає станом на кінець кожного кварталу зміну розміру очікуваних кредитних збитків за весь термін дії в прибутку або збитках і відображає в інших операційних доходах (витратах).

Товариство оцінює очікувані кредитні збитки за фінансовим інструментом способом, який відображає обґрунтовано необхідну і підтверджувану  інформацію про минулі події, поточні умови і прогнози майбутніх економічних умов, яка може бути отримана без надмірних витрат або зусиль станом на звітну дату.

Товариство застосовує для оцінки збитків спрощений підхід – оцінює станом на кінець кожного кварталу резерв під збитки в розмірі, що дорівнює очікуваним кредитних збитках за весь термін дії, для:

              - торговельної дебіторської заборгованості;

              - дебіторської заборгованості за продані основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні                                      активи;

              - дебіторської заборгованості за об'єкти, передані в фінансову оренду;

              - іншої дебіторської заборгованості .

При нарахуванні оціночного резерву керівництвом використовується також додаткова інформація, яка піддається аналізу.

Станом на кінець кожного звітного кварталу Товариство оцінює, випробував чи кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. При виконанні такої оцінки Товариство замість зміни суми очікуваних кредитних збитків використовує зміну ризику настання дефолту (невиконання зобов'язань) протягом очікуваного терміну дії фінансового інструменту. Товариство вважає фінансовий актив неплатоспроможним, коли малоймовірно, що дебітор може оплатити свої кредитні зобов'язання перед Товариством в повному обсязі.

Витрати (дохід) з податку, що відносяться до прибутку або збитку від звичайної діяльності, повинен представлятися як частина прибутку або збитку в звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід). Поточний податок на прибуток Поточний податок на прибуток - сума податків на прибуток, що сплачуються (відшкодовуються) щодо оподаткованого прибутку (податкового збитку) за період. Поточний податок розраховується відповідно до норм, встановлених податковим законодавством України. Поточний податок за поточний і попередні періоди визнається як зобов'язання в розмірі неоплаченої частини. Якщо сума, яка вже була сплачена щодо поточного і попередніх періодів, перевищує суму, що підлягає сплаті у відношенні цих періодів, то сума перевищення визнається як актив

Нематеріальні активи оцінюються за собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Амортизація нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу. Строки корисного використання нематеріальних активів встановлюються при їхньому одержанні. Термін корисної експлуатації нематеріальних активів складає до 10 років амортизується протягом очікуваного терміну корисного використання, який не перевищує 10 років, ліцензії протягом терміну дії. Незавершене капітальні інвестиції містить витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням нематеріальних активів та не амортизуються до моменту, коли нематеріальні активи доведені до стану, придатного до використання. Не визнається активом та не нараховується амортизація на витрати на науково-дослідні роботи, видатки на підготовку та перепідготовку кадрів, видатки на рекламу й просування продукції на ринку. Такі витрати відображаються в складі видатків звітного періоду. Нематеріальні активи, які виникають у результаті договірних або інших юридичних прав, амортизуються протягом терміну чинності цих прав. Платежі за право користування (роялті) розробками, патентами, що не є власністю Товариства, не визнаються нематеріальними активами й відносяться на витрати поточного періоду. Об'єкт може бути визнаний як нематеріальний актив у разі, якщо такий об'єкт відповідає: • визначенню нематеріального активу; • наступним критеріям визнання: • існує ймовірність того, що підприємство отримає пов'язані з цим активом майбутні економічні вигоди; і • собівартості цього активу може бути достовірно оцінена. Нематеріальний актив спочатку оцінюється за собівартістю придбання. Всі нематеріальні активи, придбані, отримані або створені, але не введені в експлуатацію, відображаються на рахунку капітальних інвестицій в придбання (створення) нематеріальних активів. Після початку їх фактичного використання нематеріальні активи відображаються на рахунку нематеріальних активів. Собівартість нематеріального активу при його покупці включає: • покупну ціну, за вирахуванням торговельних знижок; • імпортні мита; • невозмещаемие податки; • витрати на винагороди працівникам, що виникають безпосередньо у зв'язку з приведенням активу в його робочий стан; • витрати на оплату професійних послуг, що виникають безпосередньо у зв'язку з приведенням активу в його робочий стан; • витрати на перевірку належної роботи активу. У разі, коли нематеріальні активи придбані в обмін на негрошові активи, або на комбінацію грошових і негрошових активів, їх собівартість оцінюється за справедливою вартістю, за винятком випадків, коли операція обміну не має комерційного змісту, або справедлива вартість і отриманого, і відданого активу можна достовірно оцінити. Якщо придбаний актив не можна оцінити за справедливою вартістю, його собівартість визначається за балансовою вартістю переданого активу.

До інвестиційної нерухомості Товариство відносить нерухомість (землю чи будівлі, або частину будівлі, або їх поєднання), утримувану на правах власності або згідно з угодою про фінансову оренду з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для: (а) використання у виробництві чи при постачанні товарів, при наданні послуг чи для адміністративних цілей, або (б) продажу в звичайному ході діяльності. Інвестиційна нерухомість визнається як актив тоді і тільки тоді, коли: (а) є ймовірність того, що Товариство отримає майбутні економічні вигоди, які пов’язані з цією інвестиційною нерухомістю, (б) собівартість інвестиційної нерухомості можна достовірно оцінити. Якщо будівлі включають одну частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та другу частину для використання у процесі діяльності Товариства або для адміністративних цілей, в бухгалтерському обліку такі частини об'єкту нерухомості оцінюються та відображаються окремо, якщо вони можуть бути продані окремо. Первісна та послідуюча оцінка інвестиційної нерухомості Первісна оцінка інвестиційної нерухомості здійснюється за собівартістю. Витрати на операцію включаються до первісної вартості. Собівартість придбаної інвестиційної нерухомості включає ціну її придбання та будь-які витрати, які безпосередньо віднесені до придбання. Безпосередньо віднесені витрати охоплюють, наприклад, винагороди за надання професійних юридичних послуг, податки, пов’язані з передачею права власності, та інші витрати на операцію. Оцінка після визнання здійснюється за справедливою вартістю на дату оцінки. Прибуток або збиток від зміни в справедливій вартості інвестиційної нерухомості визнається в прибутку або збитку. Амортизація на такі активи не нараховується. Періодичність перегляду справедливої вартості зумовлюється суттєвими для обліку коливаннями цін на ринку подібної нерухомості.

Товариство як орендар оцінює договір оренди в цілому або окремі компоненти як договір оренди, якщо виконуються такі критерії: - актив є ідентифікованим; - орендарю передається право отримувати практично всі економічні вигоди протягом строку використання активу; - орендарю передається право визначати спосіб використання активу протягом певного періоду в обмін на компенсацію; - орендодавець не має істотного права заміни активу протягом строку його використання. Товариство визначає строк оренди, як невідмовний період оренди разом з: - періодами, на які розповсюджуються право продовження оренди у випадку, якщо орендар обґрунтовано впевнений в тому, що він скористається такою можливістю; - періодами, на які розповсюджуються право припинити дію оренди, якщо орендар обґрунтовано впевнений в тому, що він не скористається такою можливістю. Товариство застосовує спрощений метод щодо короткострокової оренди або оренди, за якою базовий актив має низьку вартість (меншу за еквівалент 5 000 дол. США. на дату визнання), і не визнає в балансі актив з права користування та орендне зобов'язання. Товариство у цьому разі визнає орендні платежі витратами на прямолінійній основі протягом строку. Товариство застосовує політику визнання короткострокової оренди за класом базового активу, з яким пов’язане право на використання, тобто групою базових активів, що мають подібну природу та спосіб використання. Товариство приймає рішення по кожному з договорів оренди, якщо вартість базового активу за ним є низькою.

Запаси оцінюються за найменшою з двох величин: собівартістю або чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації - це сума, яка може бути отримана від продажу активу (за вирахуванням витрат на збут і витрат на приведення об'єкта до продажного стану) в процесі нормального ведення господарської діяльності. Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені для того, щоб доставити запаси до місця їхнього справжнього знаходження і стану. Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування. Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: • Сировина і матеріали; • Напівфабрикати; • Товари для перепродажу; • МБП. Визнання запасів Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що Товариство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена. Не визнаються в балансі виробничими запасами сировина і матеріали, отримані для переробки в якості давальницької сировини. Товари, отримані на умовах комісії, також не визнаються товарними запасами. Товариство застосовує безперервну систему обліку та під час відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті, оцінка вибуття запасів проводиться за формулою середньозваженої собівартості. Вартість переданих в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів виключається зі складу активів (списується з балансу) з наступною організацією оперативного обліку таких предметів за місцями експлуатації протягом терміну їх фактичного використання. Запаси, які знецінились або застаріли на дату балансу, відображаються за чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації визначається на одиницю запасів як ціна продажу, за вирахуванням витрат на завершення виробництва продукції та витрат на продаж. Вартiсть незавершеного виробництва є фактична виробнича вартість, включаючи прямі витрати на сировину, заробітну плату, знос та загальні виробничі накладнi витрати, розподiленi на пiдставi нормальної виробничої потужностi. Величина часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації та всі втрати запасів повинні визнаватися як витрати в період здійснення списання або виникнення втрат. Будь-яка сума відновлення списаної вартості запасів, викликаного збільшенням чистої вартості реалізації, повинна визнаватися як зменшення величини запасів, визнаної як витрати, в період відновлення вартості.

Визнання та оцінка основних засобів Товариство визнає матеріальний об'єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання у процесі своєї діяльності, надання послуг, або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року. Об'єкт основних засобів, що задовольняє критеріям визнання активом, оцінюється за первісною вартістю. Первісна вартість об'єкта складається з: • сум, виплачуваних постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); • реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; • сум ввізного мита; • суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); • витрат зі страхування ризиків доставки основних засобів; • витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; • інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях; • первісну оцінку витрат на демонтаж, переміщення об'єкта основних засобів та відновлення природних ресурсів на якій він розташований. Зобов'язання покрити такі витрати може виникнути внаслідок наявності відповідних законодавчих норм або як результат інших договірних умов Об'єкт основних засобів слід визнавати як актив тільки в тому випадку, якщо: • • існує ймовірність того, що компанія отримає пов'язані з даним об'єктом майбутні економічні вигоди; і • • первісна вартість даного об'єкта може бути достовірно оцінена. Одиницею обліку є окремий об'єкт основних засобів. Якщо очікуваний термін служби компонентів основного засобу відрізняється від загального терміну корисного використання цього необоротного активу, такі компоненти виділяються в окремі об'єкти і амортизуються відповідно до їх індивідуальних термінів служби. Після визнання активом, об'єкт основних засобів (справедливу вартість якого можна достовірно оцінити) підприємство обліковувує за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки мінус будь-яка подальша накопичена амортизація та подальші накопичені збитки від зменшення корисності. Переоцінки слід проводити з достатньою регулярністю, так щоб балансова вартість суттєво не відрізнялася від тієї, що була б визначена із застосуванням справедливої вартості на кінець звітного періоду. Після первісного визнання об'єкта основних засобів витрати капіталізуються у разі, якщо: • з великою часткою ймовірності можна стверджувати, що підприємство отримає пов'язані з такими витратами майбутні економічні вигоди; • сума витрат може бути надійно оцінена. Підприємство розділяє витрати, пов'язані з основними засобами, на наступні види: • утримання і техобслуговування; • поточний ремонт; • капітальний ремонт; • модернізація, реконструкція. Витрати, пов'язані з об'єктом основних засобів, понесені після його первісного визнання, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Витрати, пов'язані з об'єктом основних засобів, понесені після його первісного визнання, збільшують його балансову вартість, якщо очікується отримання великих економічних вигод, ніж при первісному визнанні. Термін корисного використання об’єктів основних засобів визначається експертним шляхом при передачі об’єктів основних засобів в експлуатацію. Строк корисного використання (експлуатації) об’єктів основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Знос основних засобів у бухгалтерському обліку нараховується прямолінійним методом. Строки корисного використання груп основних засобів представлені таким чином, рокiв: • Будинки i споруди 10-60 • Виробниче обладнання 5-35 • Транспортні засоби 5-10 • Iншi основнi засоби 2-12 Капітальні вкладення в орендовані приміщення амортизуються протягом терміну їх корисного використання. Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу, або на дату, з якої припиняють визнання активу.

Забезпечення визнаються, коли Товариство має теперішню заборгованість внаслідок минулої події, існує ймовірність (тобто більше можливо, ніж неможливо), що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов'язання. Додаткове пенсійне забезпечення і забезпечення виплат за колективним договором Додаткове пенсійне забезпечення і забезпечення виплат за колективним договором. Для покриття витрат на виплату пільгових пенсій створюється додаткове пенсійне забезпечення. Для покриття витрат на виплату одноразових допомог по закінченні трудової діяльності, деяких довгострокових виплат, передбачених колективним договором, створюється забезпечення виплат за колективним договором. Зобов'язання та активи, пов'язані з цими виплатами, враховуються за програмою з визначеною виплатою. Програми з визначеними виплатами – це програми виплат по закінченні трудової діяльності та інших довгострокових виплат, в рамках яких у Товариства виникають зобов'язання по виплатах в майбутньому. В рамках програми з визначеними виплатами: • Товариство зобов'язується виплачувати обумовлені виплати нинішнім і колишнім працівникам; • актуарні та інвестиційні ризики несе Товариство.

Зобов'язання щодо виплат при звільненні визнається у разі, якщо підприємство має безвідмовне зобов'язання звільнити працівника або кількох працівників до досягнення ними пенсійного віку або надати виплати при звільненні за власним бажанням відповідно до законодавства, контрактом чи іншою угодою. Виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, в якому виникають зобов'язання за такими виплатами. Якщо звільнення за власним бажанням відбуватиметься за пропозицією підприємства із зобов'язанням здійснити виплати при звільненні, то оцінка таких виплат здійснюється з урахуванням кількості працівників, які, як очікується, приймуть таку пропозицію.

Доходи та витрати визнаються за методом нарахування. Дохід – це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов’язань, результатом чого є збільшення чистих активів, за винятком збільшення, пов’язаного з внесками учасників. Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання. Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення активів або зменшенням зобов’язань. Витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід або тоді та тією мірою, якою майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у звіті про фінансовий стан. Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки також у тих випадках, коли виникають зобов’язання без визнання активу. Витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи.

В ході звичайної діяльності Товариство здійснює операції з пов’язаними особами. Особи вважаються пов’язаними у тому випадку, коли одна сторона має можливість контролювати іншу сторону або здійснює значний вплив на іншу сторону при прийнятті фінансових та операційних рішень. Згідно з МСБО 24 «Розкриття інформації про зв'язані сторони» пов’язаними сторонами є акціонери, основний управлінський персонал та їхні близькі родичі, а також компанії, що контролюються акціонерами або знаходяться під суттєвим впливом акціонерів. Ціни за операціями з пов’язаними особами встановлюються на регулярній основі. Умови операцій з окремими пов’язаними особами можуть відрізнятися від ринкових.

Розкриття інформації в проміжних звітах за МСФЗ регламентується стандартами, головним чином, МСБО 34 "Проміжна фінансова звітність". Проміжна фінансова звітність - фінансовий звіт,що складається з комплекту стислої фінансової звітності за звітний період. Проміжний фінансовий звіт включає, як мінімум, такі компоненти: а) стислий звіт про фінансовий стан; б) стислий звіт або стислі звіти про прибуток або збиток та інший сукупний дохід; в) стислий звіт про зміни у власному капіталі; г) стислий звіт про рух грошових коштів; та ґ) деякі пояснювальні примітки.