1 квартал, що закінчується 31 березня 2026 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України - гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

0,07

Прийнята Облікова політика застосовується для повного пакету фінансової звітності за МСФЗ. Надалі планується застосування такої облікової політики, що відповідатиме обліковій політиці, застосованій в попередньому звітному році, за винятком добровільної зміни Облікової політики, і можливого впливу стандартів та інтерпретацій і поправок (змін) до них, які набирають чинності з 1 січня 2025 року та інших майбутніх дат.

Облікова політика відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності  розкриває основи, стандарти, правила і процедури обліку, які застосовуються при підготовці фінансової звітності. Вона встановлює принципи визнання та оцінки активів / зобов'язань, визначення та деталізації окремих статей фінансової звітності.

Положення облікової політики, описані нижче, застосовувались Товариством послідовно в звітних періодах, наведених в цій фінансовій звітності для подібних операцій, інших подій або умов, якщо МСФЗ конкретно не вимагає або не дозволяє визначення категорії статей, для яких інші політики можуть бути доречними. Облікова політика Товариства розроблена  враховуючи  вимоги МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки" та інших чинних МСФЗ.

МСФЗ встановлюють вимоги щодо визнання, оцінки, презентації та розкриття інформації, що відноситься до транзакцій і подій, які повинні враховуватися при складанні фінансової звітності. МСФЗ засновані на зведенні основних принципів, які містять в собі концепцію представлення інформації у фінансовій звітності. Метою фінансової звітності є надання такої інформації про фінансове становище, результати діяльності та грошових потоках, яка була б корисна користувачам при прийнятті економічних рішень.

Керівництво Товариства визначає і приймає Облікову політику по МСФО таким чином, щоб фінансова звітність відповідала всім вимогам кожного застосовного МСФЗ / МСБО. При відсутності конкретної вимоги, керівництво використовує свої професійні судження та виробляє політику, що забезпечує подання до фінансової звітності інформації, яка:

- доречна для потреб користувачів при прийнятті рішень;
- достовірно представляє результати і фінансовий стан;
- відображає економічний зміст подій і операцій, а не тільки їх юридичну форму;
- нейтральна, тобто, вільна від упередженості;
- обачна;
- є повною в усіх суттєвих аспектах.

 Застосування облікової політики

Положення облікової політики є обов'язковими до застосування в процесі формування та подання фінансової звітності відповідно до МСФЗ. МСФЗ (IFRS) встановлюють положення облікової політики, які, на думку Правління КМСФО, призводять до формування фінансової звітності, що містить доречну і надійну інформацію про операції, інші події та умови, до яких вони застосовуються. У тих випадках, коли ефект від застосування облікової політики не є суттєвим, її застосування не є обов'язковим. Однак є неприйнятним допускати несуттєві відхилення від Міжнародних стандартів фінансової звітності (IFRS) або залишати такі відступу невиправленими з метою подання фінансового стану, фінансових результатів діяльності або грошових коштів Товариства певним чином. 

Витрати за позиками, які не є частиною фінансового інструменту та не капіталізуються як частина собівартості активів, визнаються як витрати періоду. Товариство капіталізує витрати на позики, які безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу, як частина собівартості цього активу.

Грошові кошти та їх еквіваленти

Грошові кошти складаються з готівки в касі та коштів на поточних рахунках у банках, які швидко конвертуються у готівку. Суми, використання яких обмежено, виключаються зi складу грошових коштiв та їх еквiвалентiв при пiдготовцi  звiту про рух грошових коштiв.

Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Інвестиція визначається як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення (протягом не більше ніж три місяці з дати придбання).

Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті.

Іноземна валюта - це валюта інша, ніж функціональна валюта, яка визначена в п.2.2 цих Приміток.

Грошові кошти та їх еквіваленти визнаються за умови відповідності критеріям визнання активами.

Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює їх номінальній вартості.

Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті здійснюється у функціональній валюті за офіційними курсами Національного банку України.

Умовні зобов'язання

Умовні зобов'язання не визнаються у фінансовій звітності, за винятком випадків коли існує ймовірність того, що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, і при цьому сума таких зобов'язань може бути достовірно оцінена.

Умовні активи

Умовні активи виникають, як правило, внаслідок незапланованих або інших неочікуваних подій, які уможливлюють надходження економічних вигід до суб'єкта господарювання.

Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, оскільки це може спричинити визнання доходу, який може бути ніколи не отриманим. Проте коли з'являється цілковита впевненість у отриманні доходу, тоді пов'язаний з ним актив не є умовним активом і його визнання є належним, а надходження економічних вигід є ймовірним.

Відстрочений податок розраховується за балансовим методом обліку зобов'язань та являє собою податкові активи або зобов'язання, що виникають у результаті тимчасових різниць між балансовою вартістю активу чи зобов'язання в балансі та їх податковою базою.

Відстрочені податкові зобов'язання визнаються, як правило, щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочені податкові активи визнаються з урахуванням імовірності наявності в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можуть бути використані тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну дату й зменшується в тій мірі, у якій більше не існує ймовірності того, що буде отриманий оподаткований прибуток, достатній, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового активу повністю або частково.

Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовуватися в періоді реалізації відповідних активів або зобов'язань. Товариство визнає поточні та відстрочені податки як витрати або дохід і включає в прибуток або збиток за звітний період, окрім випадків, коли податки виникають від операцій або подій, які визнаються прямо у власному капіталі або від об'єднання бізнесу.

Термін корисного використання  об'єктів основних засобів  визначається експертним шляхом при передачі об'єктів основних засобів в експлуатацію. Строк корисного використання (експлуатації) об'єктів основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод  від його використання. Знос основних засобів у бухгалтерському обліку нараховується прямолінійним методом. Строки корисного використання груп основних засобів  представлені таким чином, рокiв:

Капітальні вкладення в орендовані приміщення амортизуються протягом терміну їх корисного використання. Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу, або на дату, з якої припиняють визнання активу.

Товариство повинно припинити визнання фінансового інструменту в тому випадку, коли воно втрачає контроль над правами вимоги за договором, що є базою для визнання такого фінансового активу.Товариство втрачає такий контроль в разі:*використання прав вимоги щодо вигід, передбачених договором;*закінчення терміну договірних прав вимоги на потоки грошових коштів по фінансовому активу;*відмови підприємства від цих прав.Списання дебіторської заборгованостіВизнання боргу безнадійним відбувається на підставі наступних документів:*рішення суду;*даних інвентаризації та розпорядження ключового управлінського персоналу Товариства про списання боргу;*інших документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.Фінансові зобов'язанняТовариство має списувати фінансове зобов'язання (або частину фінансового зобов'язання) з балансу тоді і тільки тоді, коли воно погашено, тобто, коли вказане в договорі зобов'язання виконано, анульовано або строк його дії закінчився і відновленню не підлягає.Обмін борговими інструментами з істотно відмінними умовами, який відбувається між позичальником і кредитором, повинен враховуватися як погашення первісного фінансового зобов'язання, і визнання нового фінансового зобов'язання. Точно так же суттєва зміна умов існуючого фінансового зобов'язання (незалежно від того, чи пов'язано це з фінансовими труднощами боржника чи ні) слід розглядати як погашення первісного фінансового зобов'язання та визнання нового фінансового зобов'язання.Різницю між балансовою вартістю фінансового зобов'язання (або частини фінансового зобов'язання), погашеного або переданого іншій стороні, і сплаченою компенсацією, включаючи будь-які передані негрошові активи або прийняті зобов'язання, слід відносити на рахунок прибутків і збитків.

Дивiденди визнаються як зобов'язання i вираховуються з капiталу на звiтну дату, тiльки якщо вони оголошенi до/або на звiтну дату. Iнформацiя про дивiденди розкривається у примiтках до фiнансової звiтностi, якщо вони запропонованi до звiтної дати чи запропонованi або оголошенi пiсля звiтної дати, але до затвердження фiнансової звiтностi до випуску.

Товариство враховує три категорії виплат працівникам:

- поточна заробітна плата та пов'язані з нею виплати;

- виплати по закінченню трудової діяльності;

- інші довгострокові виплати.

Поточна заробітна плата та пов'язані з нею  виплати Товариство визнає на протязі  звітного періоду як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми.

Товариство визнає очікувану вартість короткострокових виплат працівникам за відпустки як забезпечення виплат відпусток - під час надання працівниками послуг, які збільшують їхні права на майбутні виплати відпускних.

Сума забезпечення виплат відпусток визначається щомісячно як добуток середньо денної заробітної плати працівника, обчисленої за останні 12 місяців, на к-ть невикористаних днів відпустки. У розрахунок невикористаних днів відпустки входять невикористані дні основної відпустки, додаткової відпустки - за особливий характер роботи, за шкідливі умови праці, за ненормований робочий день, а також додаткові відпустки по догляду за дітьми.

Кількість днів невикористаної відпустки зменшується на кількість авансованої відпустки в разі, якщо чергова відпустка частково надана в рахунок майбутнього (невідпрацьованого) періоду.

Витрати визнаються підприємством за таких умов:*сума витрат може бути достовірно оцінена;*в майбутньому виникає зменшення економічних вигод, пов'язаних зі зменшенням активу або збільшенням зобов'язань.Витрати визнаються підприємством в тому звітному періоді, в якому визнано доходи, для отримання яких вони понесені (принцип відповідності доходів і витрат), або, коли стає очевидно, що дані витрати не призведуть до отримання будь-яких доходів, незалежно від часу фактичної виплати грошових коштів або іншої форми їх оплати, коли економічні вигоди від їх використання зменшилися або повністю спожиті.Незважаючи на існування принципу відповідності доходів і витрат, підприємство не має права визнавати в балансі як активи або зобов'язання операції, які не відповідають визначенню активів або зобов'язань.Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Всі активи та зобов'язання, справедлива вартість яких оцінюється або розкривається у фінансовій звітності, класифікуються в рамках описаної нижче ієрархії справедливої вартості на основі вихідних даних найнижчого рівня, які є суттєвими для оцінки справедливої вартості в цілому: Рівень 1 - Ціни котирування (не скориговані) на активних ринках на ідентичні активи або зобов'язання Рівень 2 - Моделі оцінки, в яких суттєві для оцінки справедливої вартості вихідні дані, що відносяться до найнижчого рівня ієрархії, можна спостерігати прямо або опосередковано;Рівень 3 - Моделі оцінки, в яких суттєвих для оцінки справедливої вартості вихідних даних, що відносяться до найнижчого рівня ієрархії, немає у відкритому доступі.У випадку активів і зобов'язань, які переоцінюються у фінансовій звітності на періодичній основі, Товариство визначає необхідність їх переведення між рівнями ієрархії, повторно аналізуючи класифікацію (на підставі вихідних даних найнижчого рівня, які є суттєвими для оцінки справедливої вартості в цілому) на кінець кожного звітного періоду

Фінансові витрати:*відсотки за користування позиками, за фінансову оренду та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу;*процентні (виникають при дисконтуванні і являють собою збільшення довгострокового зобов'язання з плином часу).

* доходи від виникнення зобов'язань;* умовні процентні доходи при дисконтуванні фінансових активів;* доходи від дострокового погашення активів;* процентні доходи по банківських депозитах і залишках на р / с;* процентні доходи за торговою дебіторською заборгованістю;* процентні доходи за позиками виданими;* процентні доходи по об'єктах, переданим в фінансову оренду;* процентні доходи за іншими фінансовими інструментами (активи);* інші фінансові доходи

Визнання, первісна оцінка та припинення визнання

Товариство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли вона стає стороною договірних домовленостей щодо цього інструмента.

Види фінансових інструментів:

Фінансові активи:

1. Торговельна дебіторська заборгованість, в т. ч. за комісійними договорами;

2. Позики видані;

3. Дебіторська заборгованість за фінансовою допомогою виданої;

4. Дебіторська заборгованість за продані основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні активи;

5. Дебіторська заборгованість за об'єкти, передані в фінансову оренду;

6. Дебіторська заборгованість за продані (раніше викуплені) власні акції;

7. Дебіторська заборгованість за нарахованими дивідендами;

8. Розрахунки зі страховими компаніями з відшкодування завданих збитків;

9. Депозити терміном більше 3-х місяців;

10. Кошти, обмежені в використанні;

11. Інша дебіторська заборгованість (фінансові активи);

12. Цінні папери, придбані і отримані (акції, облігації, депозитні сертифікати терміном погашення більше 3-х місяців, векселі);

13. Аванси, видані за акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати, інші фінансові інструменти;

14. Грошові кошти та їх еквіваленти і т.д.

Фінансові зобов'язання:

1. Торговельна кредиторська заборгованість, в т.ч. за комісійними договорами;

2. Кредиторська заборгованість за придбані акції, векселі, облігації, депозитні сертифікати, інші фінансові інструменти;

3. Кредиторська заборгованість за придбані основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні активи;

4. Кредиторська заборгованість за викуплені власні акції;

5. Кредиторська заборгованість за об'єкти, отримані у фінансову оренду;

6. Векселі видані;

7. Кредиторська заборгованість за нарахованими дивідендами;

8. Інша кредиторська заборгованість (фінансові зобов'язання);

9. Кредити отримані (банківські та небанківські);

10. Аванси, отримані за акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати, інші фінансові інструменти;

11. Облігації випущені

Фінансові активи і фінансові зобов'язання, в залежності від терміну їх погашення, на кожну дату балансу поділяються на:

Також, виділяють наступні групи фінансових активів і фінансових зобов'язань, які визначають, яким методом необхідно враховувати, визнавати і оцінювати фінансові активи і зобов'язання:

Фінансові активи поділяються на такі групи:

1-ша група: Фінансові активи, які обліковуються за справедливою вартістю, з відображенням її змін в звіті про фінансові результати, підрозділяються на:

1. фінансові інструменти, придбані з метою продажу;

2. будь-які фінансові активи, відповідно до рішення, прийнятого ключовим управлінським персоналом, за винятком пайових інструментів, які не мають котирування на активному ринку, і справедливу вартість яких не може бути достовірно оцінена.

2-а група: Фінансові інструменти, утримувані до погашення - це фінансові активи:

Товариство не класифікує фінансові інструменти як інструменти, що утримуються до погашення, якщо протягом поточного фінансового року або двох попередніх вона продала або рекласифікувати значну кількість (щодо загальної кількості фінансових інструментів до погашення) цих інструментів до настання дати погашення, якщо тільки це не було пов'язано з:

3-а група: Кредити та дебіторська заборгованість - це непохідні фінансові активи з фіксованими або обумовленими виплатами, що не котируються на активному ринку.

4-а група: Фінансові активи, наявні для продажу - це фінансові активи, визначені ключовим управлінським персоналом як такі, а також активи, не класифіковані як:

Визнання фінансових активів і зобов'язань

Товариство визнає фінансові активи або фінансові зобов'язання в своїй звітності тільки тоді, коли воно є учасником договору щодо покупки (виникнення) таких фінансових інструментів. Без наявності юридично дійсного договору та інших підтвердних документів (наприклад, акт прийому / передачі), визнання фінансових інструментів не допускається.

Визнання дебіторської та кредиторської заборгованості

Дебіторська та кредиторська заборгованість визнається за методом нарахувань, тобто результати угод та інших подій визнаються при їх настанні і враховуються в тому звітному періоді, а також відображаються в управлінській фінансової звітності тих періодів, в яких вони відбулися.

Торговельна дебіторська заборгованість (за товари, роботи, послуги) визнається в момент передачі ризиків і вигід, пов'язаних з володінням продукції (товарами), покупцеві. Для всіх операцій момент передачі ризиків і вигід визначається базовими умовами поставки відповідно до умов договору на реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг).

Визнання позик і кредитів отриманих

Всі довгострокові і короткострокові позики визнаються в тому звітному періоді, в якому вони були отримані.

Первісна оцінка фінансових активів та зобов'язань

При первісному визнанні фінансового активу або фінансового зобов'язання Товариство оцінює його за ціною операції При первісному визнанні фінансових активів/зобов'язань, які не є активами/зобов'язаннями, що враховуються за справедливою вартістю з відображенням результатів її зміни в звіті про фінансові результати, Товариство включає в їх вартість також витрати по угоді, прямо пов'язані з придбанням або випуском фінансового активу або фінансового зобов'язання.

Прикладами фінансових активів і фінансових зобов'язань, які визнаються за справедливою вартістю без урахування витрат на операцію, є: цінні папери (облігації, векселі, акції), що обліковуються за справедливою вартістю з відображенням результатів її зміни в звіті про фінансові результати.

Прикладами фінансових активів і фінансових зобов'язань, які визнаються за справедливою вартістю плюс витрати на операцію є: цінні папери (облігації, векселі), утримувані до погашення, позики, видані і дебіторська заборгованість, облігації випущені і не обертаються на активному ринку, кредити отримані.

Коли існує активний ринок для фінансового інструмента (а саме, котирування фінансового інструменту визначена і відома всім учасникам ринку), тоді справедлива вартість цього фінансового інструменту визначається на підставі цієї котирування.

Зменшення корисності

Визнання і оцінка очікуваних кредитних збитків

Очікувані кредитні збитки - це зважена по ймовірності оцінка кредитних збитків. Кредитні збитки оцінюються як поточна вартість всіх недоотриманих сум грошових коштів.

Товариство визнає станом на кінець кожного кварталу зміну розміру очікуваних кредитних збитків за весь термін дії в прибутку або збитках і відображає в інших операційних доходах (витратах).

Товариство оцінює очікувані кредитні збитки за фінансовим інструментом способом, який відображає обґрунтовано необхідну і підтверджувану  інформацію про минулі події, поточні умови і прогнози майбутніх економічних умов, яка може бути отримана без надмірних витрат або зусиль станом на звітну дату.

Товариство застосовує для оцінки збитків спрощений підхід - оцінює станом на кінець кожного кварталу резерв під збитки в розмірі, що дорівнює очікуваним кредитних збитках за весь термін дії, для:

              - торговельної дебіторської заборгованості;

              - дебіторської заборгованості за продані основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні                                      активи;

              - дебіторської заборгованості за об'єкти, передані в фінансову оренду;

              - іншої дебіторської заборгованості .

При нарахуванні оціночного резерву керівництвом використовується також додаткова інформація, яка піддається аналізу.

Станом на кінець кожного звітного кварталу Товариство оцінює, випробував чи кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. При виконанні такої оцінки Товариство замість зміни суми очікуваних кредитних збитків використовує зміну ризику настання дефолту (невиконання зобов'язань) протягом очікуваного терміну дії фінансового інструменту. Товариство вважає фінансовий актив неплатоспроможним, коли малоймовірно, що дебітор може оплатити свої кредитні зобов'язання перед Товариством в повному обсязі.

Визначення дефолту

При з'ясуванні того, чи зазнав значного зростання кредитний ризик за фінансовим інструментом, Товариство врахувало зміну ризику настання дефолту з моменту первісного визнання.

При визначенні дефолту в цілях з'ясування ризику настання дефолту Товариство застосовує визначення дефолту, яке відповідає визначенню, використовуваному в цілях внутрішнього управління кредитним ризиком для відповідного фінансового інструмента, а також, якщо це є доцільним, розглядає якісні показники (наприклад, фінансові умови). Однак, при цьому застосовується спростовне припущення про те, що дефолт настає не пізніше, ніж фінансовий актив стане простроченим на 90 днів, якщо Товариство не має обґрунтовано необхідної та підтверджуваної інформації, що доводить доцільність застосування критерію з більшою тривалістю прострочення. Визначення дефолту, що використовується в цих цілях, застосовується послідовно до всіх фінансових інструментів, якщо не стане доступною інформація, яка вказує на доцільність застосування іншого визначення дефолту за конкретним фінансовим інструментом.

Критеріями для визнання заборгованості сумнівною є наявність одного з таких факторів:

-заборгованість підприємств-контрагентів, які відсутні за адресами, зазначеними у статутних документах та повідомленими підприємствами-контрагентами;

-заборгованість підприємств-контрагентів, щодо яких порушено справу про банкрутство  або опубліковано відомості про ліквідацію;

-заборгованість підприємств-контрагентів, які тривалий строк мають заборгованість перед бюджетом (майно в податковій заставі);

-форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили);

-товариство подало позов про стягнення заборгованості з контрагента;

-заборгованість підприємств-контрагентів, по яким є рішення суду про стягнення грошових коштів або виконання умов договору, в тому числі передано на примусове виконання;

-безнадійна дебіторська заборгованість;

-прострочення оплати від 366 днів.

Дефолт контрагента приймається, якщо виконується хоча б один з таких критеріїв:

розпочато процедуру банкрутства або ліквідації контрагента;

наявні об'єктивні свідчення того, що контрагент не буде здатен повернути усі належні суми згідно з умовами договору;

інші форс-мажорні обставини (наприклад відсутність контролю над дебіторською заборгованістю, якщо контрагент перебуває в зоні бойових дій або на непідконтрольних територіях тощо).

Товариство розраховує резерв сумнівних боргів для заборгованості лише у разі виникнення дефолту контрагента.

Товариство не розраховує резерв сумнівних боргів для дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом (окрім форс-мажорних обставин).

Фінансова звітність Товариства складається в національній валюті України (гривні), що є функціональною валютою та найкращим чином відповідає економічній сутності подій та умов, що стосуються Товариства. Господарчі операції, що проводяться в валютах, що відрізняються від функціональної валюти Товариства, вважаються операціями в іноземній валюті. При первинному визнанні операції в іноземній валюті відображаються в функціональній валюті по курсу Національного банку України (НБУ), що діє на дату здійснення операції або оцінки, якщо статті підлягають переоцінці.На дату складання фінансової звітності згідно МСБО 21 всі монетарні статті, що обліковуються в іноземній валюті перераховуються та відображаються в Звіті про фінансовий стан по курсу НБУ на дату складання звітності. Немонетарні активи та зобов'язання, деноміновані в іноземних валютах, які оцінюються за справедливою вартістю, перераховуються у гривні за обмінним курсом, що діє на дату визначення справедливої вартості. Немонетарні статті, які оцінюються за історичною вартістю в іноземній валюті, перераховуються за обмінним курсом, що діяв на дату операції.Курсові різниці (доходи або збитки), що виникають при операціях погашення або переоцінки монетарних активів чи зобов'язань відображаються підсумковим загалом у Звіті про прибутки та збитки (про сукупний дохід) того періоду у якому вони виникли як чистий результат від операцій в іноземній валюті

-Для всіх активів підприємства стандарт передбачає оцінку зменшення корисності в три етапи. На першому етапі, при первісному визнанні та за відсутності суттєвого зростання кредитного ризику, резерв під збитки розраховується як очікувані кредитні збитки на горизонті до 12 місяців (або менше, якщо строк до погашення активу менше). На другому етапі, при суттєвому зростанні кредитного ризику, резерв під збитки розраховується як очікувані кредитні збитки за весь залишковий строк дії активу. На третьому етапі, при настанні події дефолту (об'єктивних ознак знецінення), резерв під збитки продовжує розраховуватися як очікувані кредитні збитки за весь залишковий строк дії активу, але при цьому відсотки починають нараховуватися на чисту балансову вартість активу після вирахування резерву, в той час як на перших двох етапах відсотки нараховуються на валову балансову вартість без врахування резерву.

Товариство використовує спрощенний підхід для формування резерву очікуваних збитків, що передбачено параграфом Б5.5.35 МСФЗ (IFRS) 9, який передбачає використання матриці забезпечень. Матриця забезпечень визначає фіксовані ставки (показник РD) забезпечення залежно від кількості днів, що минули з моменту визнання дебіторської заборгованості простроченою (станом на 31.12.20245)

Фінансові інструменти відображаються в балансі за вирахуванням резерву на очікувані кредитні збитки.

Коли дебіторська заборгованість стає безповоротною, вона списується за рахунок резерву під очікувані кредитні збитки. Повернення  раніше списаних сум кредитується з рахунками доходів.

Вибуття фінансових активів і зобов'язань

Фінансові активи

Товариство повинно припинити визнання фінансового активу в тому випадку, коли воно втрачає контроль над правами вимоги за договором, що є базою для визнання такого фінансового активу.

Товариство втрачає такий контроль в разі:

Списання дебіторської заборгованості

Визнання боргу безнадійним відбувається на підставі наступних документів:

Фінансові зобов'язання

Товариство має списувати фінансове зобов'язання (або частину фінансового зобов'язання) з балансу тоді і тільки тоді, коли воно погашено, тобто, коли вказане в договорі зобов'язання виконано, анульовано або строк його дії закінчився і відновленню не підлягає.

Обмін борговими інструментами з істотно відмінними умовами, який відбувається між позичальником і кредитором, повинен враховуватися як погашення первісного фінансового зобов'язання, і визнання нового фінансового зобов'язання. Точно так же суттєва зміна умов існуючого фінансового зобов'язання (незалежно від того, чи пов'язано це з фінансовими труднощами боржника чи ні) слід розглядати як погашення первісного фінансового зобов'язання та визнання нового фінансового зобов'язання.

Різницю між балансовою вартістю фінансового зобов'язання (або частини фінансового зобов'язання), погашеного або переданого іншій стороні, і сплаченою компенсацією, включаючи будь-які передані негрошові активи або прийняті зобов'язання, слід відносити на рахунок прибутків і збитків.

Якщо Товариство здійснює зворотну купівлю частини фінансового зобов'язання, Товариство повинно розподілити попередню балансову вартість фінансового зобов'язання між частиною, визнання якої продовжується, та частиною, визнання якої припинено, виходячи з відносних значень справедливої вартості цих частин на дату зворотної купівлі. Різниця між (а) балансовою вартістю, розподіленою на частину, визнання якої припинено, і (б) сплаченою компенсацією, включаючи будь-які передані негрошові активи або прийняті зобов'язання, відповідно до частини, визнання якої припинено, слід відносити на рахунок прибутків і збитків.

Списання кредиторської заборгованості

Прострочена кредиторська заборгованість включається до доходів звітного періоду.

Погашення позик отриманих

Погашення основної суми боргу по позиці здійснюється тільки після нарахування відсотків, списання дисконту і додаткових витрат.

У разі часткового погашення позики, розмір дисконту і додаткових витрат, що підлягають списанню, визначається пропорційно основній сумі боргу.

Витрати з податку на прибуток являють собою суму витрат з поточного та відстроченого податків. Поточний податок визначається як сума податків на прибуток, що підлягають сплаті (відшкодуванню) щодо оподаткованого прибутку (збитку) за звітний період. Поточні витрати Товариства за податками розраховуються з використанням податкових ставок, чинних (або в основному чинних) на дату балансу.Витрати (дохід) з податку, що відносяться до прибутку або збитку від звичайної діяльності, повинен представлятися як частина прибутку або збитку в звіті про фінансові результати (звіті про сукупний дохід).Поточний податок за поточний і попередні періоди визнається як зобов'язання в розмірі неоплаченої частини. Якщо сума, яка вже була сплачена щодо поточного і попередніх періодів, перевищує суму, що підлягає сплаті у відношенні цих періодів, то сума перевищення визнається як актив

Нематеріальні активи оцінюються за собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Амортизація нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу. Строки корисного використання нематеріальних активів встановлюються при їхньому одержанні. Термін корисної експлуатації нематеріальних активів складає до 10 років амортизується протягом очікуваного терміну корисного використання, який не перевищує 10 років, ліцензії протягом терміну дії. Незавершене капітальні інвестиції містить витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням нематеріальних активів та не амортизуються до моменту, коли нематеріальні активи доведені до стану, придатного до використання.Не визнається активом та не нараховується амортизація на витрати на науково-дослідні роботи, видатки на підготовку та перепідготовку кадрів, видатки на рекламу й просування продукції на ринку. Такі витрати відображаються в складі видатків звітного періоду. Нематеріальні активи, які виникають у результаті договірних або інших юридичних прав, амортизуються протягом терміну чинності цих прав. Платежі за право користування (роялті) розробками, патентами, що не є власністю Товариства, не визнаються нематеріальними активами й відносяться на витрати поточного періоду.Об'єкт може бути визнаний як нематеріальний актив у разі, якщо такий об'єкт відповідає:*визначенню нематеріального активу;*наступним критеріям визнання:*існує ймовірність того, що підприємство отримає пов'язані з цим активом майбутні економічні вигоди; і*собівартості цього активу може бути достовірно оцінена.Нематеріальний актив спочатку оцінюється за собівартістю придбання. Всі нематеріальні активи, придбані, отримані або створені, але не введені в експлуатацію, відображаються на рахунку капітальних інвестицій в придбання (створення) нематеріальних активів. Після початку їх фактичного використання нематеріальні активи відображаються на рахунку нематеріальних активів.Собівартість нематеріального активу при його покупці включає:*покупну ціну, за вирахуванням торговельних знижок;*імпортні мита;*невозмещаемие податки;*витрати на винагороди працівникам, що виникають безпосередньо у зв'язку з приведенням активу в його робочий стан;*витрати на оплату професійних послуг, що виникають безпосередньо у зв'язку з приведенням активу в його робочий стан;*витрати на перевірку належної роботи активу.У разі, коли нематеріальні активи придбані в обмін на негрошові активи, або на комбінацію грошових і негрошових активів, їх собівартість оцінюється за справедливою вартістю, за винятком випадків, коли операція обміну не має комерційного змісту, або справедлива вартість і отриманого, і відданого активу можна достовірно оцінити. Якщо придбаний актив не можна оцінити за справедливою вартістю, його собівартість визначається за балансовою вартістю переданого активу.

До інвестиційної нерухомості Товариство відносить нерухомість (землю чи будівлі, або частину будівлі, або їх поєднання), утримувану на правах власності або згідно з угодою про фінансову оренду з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для: (а) використання у виробництві чи при постачанні товарів, при наданні послуг чи для адміністративних цілей, або (б) продажу в звичайному ході діяльності.

Інвестиційна нерухомість визнається як актив тоді і тільки тоді, коли: (а) є ймовірність того, що Товариство отримає майбутні економічні вигоди, які пов'язані з цією інвестиційною нерухомістю, (б) собівартість інвестиційної нерухомості можна достовірно оцінити.

Якщо будівлі включають одну частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та другу частину для використання у процесі діяльності Товариства або для адміністративних цілей, в бухгалтерському обліку такі частини об'єкту нерухомості оцінюються та відображаються окремо, якщо вони можуть бути продані окремо.

Первісна та послідуюча оцінка інвестиційної нерухомості

Первісна оцінка інвестиційної нерухомості здійснюється за собівартістю. Витрати на операцію включаються до первісної вартості. Собівартість придбаної інвестиційної нерухомості включає ціну її придбання та будь-які витрати, які безпосередньо віднесені до придбання. Безпосередньо віднесені витрати охоплюють, наприклад, винагороди за надання професійних юридичних послуг, податки, пов'язані з передачею права власності, та інші витрати на операцію.

Оцінка після визнання здійснюється за справедливою вартістю на дату оцінки. Прибуток або збиток від зміни в справедливій вартості інвестиційної нерухомості визнається в прибутку або збитку. Амортизація на такі активи не нараховується.

Періодичність перегляду справедливої вартості зумовлюється суттєвими для обліку коливаннями цін на ринку подібної нерухомості.

Оренда, за якою Товариство виступає орендодавцем

Орендодавець повинен класифікувати кожен свій договір оренди або як операційну оренду, або як фінансову оренду.

Фінансова оренда - це оренда, умовами якої передбачається передавання всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на актив.

Операційна оренда класифікується як оренда, умовами якої не передбачається передавання всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на актив.

   Базовий актив - актив, який є предметом оренди, і право щодо використання якого передане орендодавцем орендарю.

   Ідентифікований актив - актив, що прямо або непрямо вказаний у договорі оренди. Частина активу вважається ідентифікованим активом, якщо вона відмінна з фізичної точки зору (наприклад, поверх будівлі). Продуктивна або інша частина активу, яка не є відмінна з фізичної точки зору, не є ідентифікованим активом, якщо вона не надає клієнту право отримувати практично всі економічні вигоди від використання активу.

   Ставка додаткових запозичень орендаря - ставка відсотка, яку орендар сплатив би, щоб запозичити на подібний строк та з подібним забезпеченням коштів, які необхідні для того, щоб отримати актив, за вартістю подібний до активу з права користування за подібних економічних умов.

Класифікація оренди як фінансової або операційної залежить від суті операції, а не від форми договору.

Орендодавець використовує критерії, які окремо або в поєднанні обумовлюють класифікацію оренди як фінансової:

1) наприкінці строку дії оренди право власності на базовий актив переходять до орендаря;

2) орендар має право придбати базовий актив за ціною, яка значно нижча від справедливої вартості на дату реалізації цього права, а на початку строку оренди є обґрунтована впевненість у тому, що це право буде реалізовано;

3) строк дії оренди становить більшу частину строку корисного використання базового активу навіть за умови, що право власності не передаватиметься;

4) на початку строку дії оренди теперішня вартість мінімальних орендних платежів майже дорівнює справедливій вартості базового активу, переданого в оренду;

5) базові активи, передані в оренду, мають спеціалізований характер, що  лише орендар може користуватися ними без суттєвих модифікацій.

Підтвердженням належності операції до фінансової оренди можуть бути такі умови:

1) у разі анулювання договору про оренду, орендарем пов'язані з цим збитки орендодавця покладаються на орендаря;

2) прибутки або збитки від коливань справедливої вартості належать орендарю;

3) орендар має змогу продовжити строк дії договору оренди на додатковий період за орендну плату, яка значна нижча від ринкової орендної плати.

Орендодавець здійснює класифікацію оренди на дату початку оренди, і повторно переглядає лише у разі модифікації оренди. Зміна оцінки або зміни обставин не ведуть до нової класифікації оренди.

Строк оренди - це невідмовний період, протягом якого орендар має право використовувати базовий актив, а також обидва такі строки:

періоди, які охоплює можливість продовження оренди, якщо орендар є обґрунтовано впевнений у тому, що він реалізує таку можливість;

періоди, які охоплює можливість припинити оренду, якщо орендар обґрунтовано впевнений у тому, що він не реалізує таку можливість.

Активи, передані у фінансовий лізинг, обліковуються, як виданий кредит. Під час первісного визнання надані (отримані) кредити оцінюються   за справедливою вартістю, уключаючи витрати на операцію. Подальша оцінка активу здійснюється  за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час нарахування процентів та амортизації дисконту (премії).

Якщо у фінансовий лізинг (оренду) передаються основні засоби, прийняті на баланс   від заставодавця в рахунок погашення заборгованості за наданим кредитом вони визнаються активом, після чого передаються в оренду (лізинг).

Протягом звітного та попереднього звітного періодів Товариство не виступало лізингодавцем та/або лізингоодержувачем за фінансовим лізингом.

Оренда, де Товариство виступає у якості орендаря.

Товариство як орендар оцінює договір оренди в цілому або окремі компоненти як договір оренди, якщо виконуються такі критерії:

-   актив є ідентифікованим;

- орендарю передається право отримувати практично всі економічні вигоди протягом строку використання активу;

- орендарю передається право визначати спосіб використання активу протягом певного періоду в обмін на компенсацію;

- орендодавець не має істотного права заміни активу протягом строку його використання.

Товариство визначає строк оренди, як невідмовний період оренди разом з:

- періодами, на які розповсюджуються право продовження оренди у випадку, якщо орендар обґрунтовано впевнений в тому, що він скористається такою можливістю;

- періодами, на які розповсюджуються право припинити дію оренди, якщо орендар обґрунтовано впевнений в тому, що він не скористається такою можливістю.

Товариство застосовує спрощений метод щодо короткострокової оренди або оренди, за якою базовий актив має низьку вартість (меншу за еквівалент 5 000 дол. США. на дату визнання), і не визнає в балансі актив з права користування та орендне зобов'язання. Товариство у цьому разі визнає орендні платежі витратами на прямолінійній основі протягом строку.

Товариство застосовує політику визнання короткострокової оренди за класом базового активу, з яким пов'язане право на використання, тобто групою базових активів, що мають подібну природу та спосіб використання.

Товариство приймає рішення по кожному з договорів оренди, якщо вартість базового активу за ним є низькою.

  Первісне визнання договору оренди

Товариство на дату початку оренди визнає актив з права користування та орендне зобов'язання.

Товариство визнає актив з права користування за первісною вартістю (собівартістю), що включає:

- суму первісної оцінки орендного зобов'язання;

- орендні платежі, які здійснені на або до дати початку оренди, за вирахуванням отриманих стимулів до оренди;

- первісні прямі витрати, які понесені орендарем;

- витрати, які будуть понесені орендарем на демонтаж, переміщення, доведення базового активу до стану, що вимагається строками та умовами оренди. Орендар несе зобов'язання за таким витратами або на дату початку оренди, або внаслідок використання базового активу протягом певного періоду.

Товариство як орендар на дату початку оренди визнає орендне зобов'язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Платежі за право користування базовим активом дисконтуються протягом строку оренди (орендні платежі), застосовуючи ставку відсотка, яка передбачена в договорі оренди, якщо таку ставку можна легко визначити. Товариство застосовує ставку додаткового запозичення орендаря, якщо ставку в договорі оренди не можна визначити.

Орендні платежі на дату початку оренди включають:

фіксовані платежі (включаючи по суті фіксовані платежі), за вирахуванням будь яких стимулів до оренди, що підлягають отриманню;

змінні орендні платежі, які залежать від індексу або ставки, які первісно оцінені з використанням такого індексу чи ставки на дату початку оренди;

суми, які будуть сплачені орендарем за гарантіями ліквідаційної вартості;

ціну виконання можливості придбання активу, якщо орендар обґрунтовано впевнений в тому, що він скористається такою можливістю;

платежі як штрафи за припинення оренди, якщо строк оренди відображає реалізацію орендарем можливості припинення оренди.

Подальше визнання

Товариство після дати початку оренди оцінює орендне зобов'язання таким чином:

- збільшуючи балансову вартість для відображення процентів за орендним зобов'язанням;

- зменшуючи балансову вартість для відображення сплачених орендних платежів;

- переоцінюючи балансову вартість для відображення переоцінки, модифікації оренди або перегляду по суті фіксованих орендних платежів.

Товариство після дати початку оренди визнає іншими операційними витратами змінні орендні платежі, не включені в оцінку орендного зобов'язання у тому періоді, в якому сталося подія чи певні умови, які спричинили здійснення таких платежів (наприклад ті, які не залежать від індексу та ставки).

Товариство регулярно на кожну звітну дату оцінює орендне зобов'язання, дисконтуючи переглянуті орендні платежі з використанням переглянутої ставки дисконту, якщо виконуються будь яка з умов:

- зміна строку оренди (у зв'язку з переглядом ймовірності виконання опціону на продовження або дострокового припинення оренди;

- зміна оцінки можливості придбання базового активу;

- зміна платежів, обумовлена зміною плаваючої процентної ставки.

Товариство визначає переглянуту ставку дисконту як припустиму ставку відсотка по оренді на решту строку оренди, якщо таку ставку можна легко визначити, або як ставку додаткових запозичень орендаря на дату переоцінки, якщо припустиму ставку відсотка не можна легко визначити.

Товариство має також здійснити переоцінку орендного зобов'язання в таких випадках:

- зміна сум, які, як очікується, будуть сплачені за гарантією ліквідаційної вартості;

- зміна майбутніх орендних платежів внаслідок зміни індексу або ставки, що використовуються для визначення таких платежів.

Орендар визначає переглянуті орендні платежі для решти строку оренди, застосовуючи ставку відсотка на дату початку оренди.

Товариство визнає суму переоцінки орендного зобов'язання як коригування активу з права користування (окрім випадку зменшення балансової вартості активу з права користування до нуля). У випадку, коли балансова вартість активу з права користування зменшилася до нуля та відбувається подальше зменшення орендного зобов'язання у складі прибутку або збитку.

Товариство для подальшої оцінки активу з права користування використовує моделі обліку активів, подібних до базового активу з права користування, які передбачені обліковою політикою Товариства:

 - за собівартістю з вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків внаслідок зменшення корисності, та з коригуванням на будь-яку переоцінку орендного зобов'язання, якщо Товариство застосовує для подальшої оцінки активу з права користування модель обліку за первісною вартістю (собівартістю);

- за справедливою вартістю до активів з права користування, які відповідають визначенню інвестиційної нерухомості;

- за переоціненою вартістю класу активів з права користування, пов'язаних з основними засобами, якщо Товариство застосовує цю модель до відповідного класу основних засобів.

Товариство після первісного визнання залежно від того, що є базовим активом оренди, здійснює нарахування амортизації активу з права користування, переглядає його справедливу вартість  та визнає зменшення його корисності відповідно до моделі обліку, яка застосовується Товариством до активів, подібних до базового активу.

Товариство амортизує актив з права користування з дати початку оренди до очікуваного строку закінчення оренди. Не рідше ніж один раз на місяць, відображає в бухгалтерському обліку нараховану суму амортизації активу з права користування  (крім активу з права користування, базовим активом якого є інвестиційна нерухомість, що обліковується Товариством за справедливою вартістю).

Товариство обліковує модифікацію договору оренди як окрему оренду, якщо виконуються обидві такі умови:

- модифікація розширює сферу застосування договору оренди, з додаванням права на використання одним або декількома базовими активами;

- відшкодування за оренду збільшується на величину, співмірну з ціною окремого договору на збільшений обсяг, а також на відповідні коригування такої ціни, що відображають обставини конкретного договору.

У разі якщо модифікація оренди не є окремим договором, то Товариство на дату набрання чинності модифікацією оренди розподіляє компенсацію, зазначену у модифікованому договорі оренди; визначає строки модифікованої оренди; переоцінює орендне зобов'язання шляхом дисконтування переглянутих орендних платежів з використанням переглянутої ставки дисконту. Переглянута ставка дисконту визначається як припустима ставка відсотка в оренді для решти строку оренди, якщо таку ставку легко визначити, або як ставка додаткових запозичень орендаря на дату набрання чинності модифікацією оренди, якщо припустиму ставку відсотка в оренді не можна легко визначити.

Витрати Товариства, пов'язані з укладанням угоди про оперативний лізинг (оренду), наприклад, юридичні або нотаріальні послуги, комісійні винагороди тощо, визнаються поточними операційними витратами того звітного періоду, в якому вони понесені.

Дохід від операцій, в яких Товариство виступає лізингодавцем, визнається Товариством як інший операційний дохід. Нарахування лізингових (орендних) платежів здійснюється щомісячно, протягом строку дії договору оренди.

Витрати на утримання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, що передані в оперативний лізинг (оренду), представлені у складі інших операційних  витрат.

Облік запасів на Товаристві ведеться відповідно до МСФЗ 2 "Запаси"

Класифікація

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

*Сировина і матеріали;

*Готова продукція;

*    Напівфабрикати;

*    Товари для перепродажу;

*    МБП.

Визнання запасів

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що Товариство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Не визнаються в балансі виробничими запасами сировина і матеріали, отримані для переробки в якості давальницької сировини. Товари, отримані на умовах комісії, також не визнаються товарними запасами.

Матеріали, передані третій стороні в якості давальницької сировини, і товари, передані на умовах комісії, включаються до складу запасів.

Місцезнаходження запасів на дату складання звітності не є визначальним фактором при визнанні запасів і віднесення їх до активів.

Підставою для включення (списання) матеріальних цінностей в (з) склад (а) запасів є момент передачі ризиків і вигід, пов'язаних з правом власності на запаси. Момент передачі ризиків і вигід визначається базовими умовами поставки відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс".

Оцінка запасів

Запаси оцінюються за найменшою з двох величин: собівартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації - це сума, яка може бути отримана від продажу активу (за вирахуванням витрат на продаж і витрат на приведення об'єкта до продажного стану) в процесі нормального ведення господарської діяльності.

Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені для того, щоб доставити запаси до місця їхнього справжнього знаходження і стану.

У собівартість придбання запасів включаються такі витрати:

* суми, які оплачуються відповідно до договору постачальнику, за вирахуванням непрямих податків;

* суми митних зборів при ввезенні;

* суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються Товариству;

* транспортно-заготівельні витрати - витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів;

* інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і приведенням їх до стану, придатного для використання в запланованих цілях.

Торгові та інші знижки вираховуються при визначенні собівартості придбаних запасів.

У вартість придбаних запасів не включаються витрати на проведення ринкових досліджень, з пошуку і відбору постачальника, на залучення консультантів і т.п., вони відносяться на адміністративні або збутові витрати.

Якщо Товариство купує запаси на умовах відстрочки оплати і договір фактично містить елемент фінансування, цей елемент, наприклад, різниця між ціною закупівлі на умовах звичайного торгового кредиту та сплаченою сумою, визнається як витрата за відсотками протягом періоду фінансування.

Оцінка вибуття запасів

Товариство застосовує безперервну систему обліку та під час відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті, оцінка вибуття запасів проводиться за формулою середньозваженої собівартості. Вартість переданих в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів виключається зі складу активів (списується з балансу) з наступною організацією оперативного обліку таких предметів за місцями експлуатації протягом терміну їх фактичного використання. Запаси, які знецінились або застаріли на дату балансу, відображаються за чистою вартістю реалізації. Чиста вартість реалізації визначається на одиницю запасів як ціна продажу, за вирахуванням витрат на завершення виробництва продукції та витрат на продаж. Вартiсть незавершеного виробництва є фактична виробнича вартість, включаючи прямі витрати на сировину, заробітну плату, знос та загальні виробничі  накладнi витрати, розподiленi на пiдставi нормальної виробничої потужностi.  

Величина часткового списання вартості запасів до чистої вартості реалізації та всі втрати запасів повинні визнаватися як витрати в період здійснення списання або виникнення втрат.

Будь-яка сума відновлення списаної вартості запасів, викликаного збільшенням чистої вартості реалізації, повинна визнаватися як зменшення величини запасів, визнаної як витрати, в період відновлення вартості.

Визнання та оцінка основних засобів

Товариство визнає матеріальний об'єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання у процесі своєї діяльності, надання послуг, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Первісно Товариство оцінює основні засоби за собівартістю.

Собівартість - це сума сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на час його придбання або створення або (якщо прийнятно) сума, яку розподіляють на цей актив при первісному визнанні згідно з конкретними вимогами інших МСФЗ, наприклад, МСФЗ 2 "Платіж на основі акцій".

У подальшому основні засоби оцінюються за їх переоціненою вартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Дооцінка, яка входить до складу власного капіталу, переноситься до нерозподіленого прибутку, коли припиняється визнання відповідного активу.

Первісна вартість основних засобів, вироблених підприємством, визначається на основі тих же принципів, що і при придбанні активів. У вартість входять всі витрати, які безпосередньо пов'язані з їх створенням, такі як: будівельні матеріали, підготовчі витрати, витрати на оплату праці та накладні виробничі витрати, оплата дозволу на будівництво, оплата юридичних та архітектурно-проектних робіт.

Визнання витрат у балансовій вартості об'єкта основних засобів припиняється тоді, коли актив придатний для його використання в спосіб, визначений управлінським.

Всі основні засоби, придбані, отримані або вироблені своїми силами, але не введені в експлуатацію, відображаються як об'єкти капітального будівництва або як обладнання до установки. Після їх фактичного введення в експлуатацію об'єкти основних засобів переводяться на відповідні рахунки основних засобів.

Об'єкт основних засобів, що задовольняє критеріям визнання активом, оцінюється за первісною вартістю.

Первісна вартість об'єкта складається з:

* сум, виплачуваних постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

* реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

* сум ввізного мита;

* суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

            * витрат зі страхування ризиків доставки основних засобів;

            * витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

            * інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях;

            * первісну оцінку витрат на демонтаж, переміщення об'єкта основних засобів та відновлення природних ресурсів на якій він розташований. Зобов'язання покрити такі витрати може виникнути внаслідок наявності відповідних законодавчих норм або як результат інших договірних умов

Після визнання в облiку, об'єкти основних засобiв можуть подiлятися на компоненти, що представляють собою статтi iз значною вартiстю, якi можуть бути вiднесенi на окремий амортизацiйний перiод. Вартiсть замiни таких компонентiв основних засобiв, якi визнаються окремо, капiталiзується, а балансова вартiсть замiнених компонентiв списується.  Припинення визнання основних засобiв вiдбувається пiсля їх вибуття або в тих випадках, коли подальше використання активу, як очiкується, не принесе економiчних вигод. Прибуток та збитки вiд вибуття активiв визначаються шляхом порiвняння отриманої суми з балансовою вартiстю активiв i вiдображаються у звiтi про фiнансовi результати. При продажу переоцiнених активiв суми, включенi в iншi резерви, переносяться на нерозподiлений прибуток.

Подальші витрати

Товариство не визнає в балансовій вартості об'єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування, ремонт та технічне обслуговування об'єкта. Ці витрати визнаються в собівартості, коли вони понесені. В балансовій вартості об'єкта основних засобів визнаються такі подальші витрати, які задовольняють критеріям визнання активу.

Забезпечення визнаються, коли Товариство має теперішню заборгованість внаслідок минулої події, існує ймовірність (тобто більше можливо, ніж неможливо), що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов'язання.

Додаткове пенсійне забезпечення і забезпечення виплат за колективним договором

Додаткове пенсійне забезпечення і забезпечення виплат за колективним договором. Для покриття витрат на виплату пільгових пенсій створюється додаткове пенсійне забезпечення. Для покриття витрат на виплату одноразових допомог по закінченні трудової діяльності, деяких довгострокових виплат, передбачених колективним договором, створюється забезпечення виплат за колективним договором. Зобов'язання та активи, пов'язані з цими виплатами, враховуються за програмою з визначеною виплатою.

Програми з визначеними виплатами - це програми виплат по закінченні трудової діяльності та інших довгострокових виплат, в рамках яких у Товариства виникають зобов'язання по виплатах в майбутньому.

В рамках програми з визначеними виплатами:

*Товариство зобов'язується виплачувати обумовлені виплати нинішнім і колишнім працівникам;

*актуарні та інвестиційні ризики несе Товариство.

Облік Товариством програми з визначеними виплатами включає такі кроки:

1) проводиться достовірна оцінка суми виплат, належних працівникам у поточному і майбутніх періодах;

2) визначається теперішня вартість зобов'язань за програмами з визначеними виплатами та вартість поточних послуг;

3) визначається справедлива вартість активів програми;

4) визначається загальна сума актуарних прибутків та збитків і сума тих актуарних прибутків та збитків, які повинні бути визнані;

5) при введенні в дію або зміні програми, визначається вартість минулих послуг;

6) при секвестрі або виконанні зобов'язань за програмою, визначається підсумковий прибуток або збиток.

Величина, яка визнається Товариством зобов'язанням за програмами з визначеними виплатами, відбивається як "Додаткове пенсійне забезпечення" або "Забезпечення виплат за колективним договором" і являє собою:

1. поточну вартість зобов'язання за програмою з визначеною виплатою на звітну дату;

плюс мінус)

2. будь-які невизнані актуарні прибутки / збитки;

мінус

3. кожна накопичена невизнана вартість минулих послуг;

мінус

4. справедлива вартість (на звітну дату) активів програми (якщо вони є), які безпосередньо призначені для виконання зобов'язань.

Товариство визначає дисконтовану вартість зобов'язання та справедливу вартість будь-якого активу плану регулярно для того, щоб величини, визнані у фінансових звітах, не відрізнялися істотно від сум, визначених на звітну дату балансу.

Товариство визнає чисту сумарну величину наведених нижче статей в якості:

*вартості поточних послуг - збільшення теперішньої вартості зобов'язань за програмами з визначеними виплатами, обумовлене наданням працівниками послуг протягом поточного звітного періоду;

*процентних витрат - приріст поточної вартості зобов'язання за звітний період, обумовлений наближенням терміну виплати винагород на один період;

*передбачуваного доходу на будь-які активи плану і на будь-які права на відшкодування коштів;

*актуарного прибутку і збитків - результат відмінностей між актуарними припущеннями і тим, що фактично відбулося, а також результат змін актуарних припущень;

*вартості минулих послуг - збільшення теперішньої вартості зобов'язання за програмою з визначеними виплатами, в результаті надання послуг працівниками протягом минулих звітних періодів;

*результатів будь-яких секвестрів і остаточних розрахунків за програмою.

Зобов'язання щодо виплат при звільненні визнається у разі, якщо підприємство має безвідмовне зобов'язання звільнити працівника або кількох працівників до досягнення ними пенсійного віку або надати виплати при звільненні за власним бажанням відповідно до законодавства, контрактом чи іншою угодою.Виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, в якому виникають зобов'язання за такими виплатами.Якщо звільнення за власним бажанням відбуватиметься за пропозицією підприємства із зобов'язанням здійснити виплати при звільненні, то оцінка таких виплат здійснюється з урахуванням кількості працівників, які, як очікується, приймуть таку пропозицію.

Доходи та витрати визнаються за методом нарахування.

Дохід - це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов'язань, результатом чого є збільшення чистих активів, за винятком збільшення, пов'язаного з внесками учасників.

Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання. Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення активів або зменшенням зобов'язань.

Реалiзацiї робіт i послуг.

Товариство в певний момент часу виконує вибухові роботи з подрібнення гірничої маси в кар'єрах, надає послуги зі зберігання вибухових матеріалів. Дохід, пов'язаний з наданням послуг з підривання гірничої маси, визначається із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату баланса, та визначається об'ємами виконаних вибухових робіт,підтверджених підписаними двосторонніми актами. Ступінь  завершеності  робіт  і  послуг  оцінюється шляхом визначення питомої ваги витрат, понесених у зв'язку з наданням послуг, у загальній  очікуваній вартості таких витрат. Облік витрат на виробництво і калькулювання  виробничої собівартості  товарної  продукції ведеться із застосуванням попередільного методу. Виручка вiд продажу робіт та послуг визнається в момент передачi ризикiв i вигод вiд володiння. Доходи та витрати, пов'язані з тією самою операцією, визнаються одночасно за принципом відповідності доходів та витрат. У відповідності методу нарахувань, витрати визнаються незалежно від руху грошових потоків та від того, як вони приймаються для цілей оподаткування.

Реалізація враховується на основi цiн, зазначених у специфiкацiях до договорiв.

Витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід або тоді та тією мірою, якою майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у звіті про фінансовий стан.

Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки також у тих випадках, коли виникають зобов'язання без визнання активу.

Витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи.

Товариство визнає як дохід величину ціни операції, зменшену на суму оцінених сум дисконтів. Доходи від договорів з клієнтами визнаються за умови виконання усіх наведених умов:

сторони договору схвалили договір і готові виконувати свої зобов'язання;

Товариство може визначити права кожної сторони відносно товарів або послуг, які будуть передаватися;

Товариство може визначити умови оплати за товари або послуги, які будуть передаватися;

договір має комерційну сутність та цілком імовірно, що Товариство отримає компенсацію, на яку воно матиме право в обмін на товари або послуги, які будуть передані клієнту.

Для договорів Товариства з клієнтами зобов'язання щодо виконання виконується на певний момент часу, а не протягом певного часу - зокрема, на момент коли товари постачаються до клієнтів або перевізника, який доставить товари до його клієнтів. Момент визнання доходів збігається з моментом передачі права власності на товари згідно з умовами постачання за договором, коли клієнт отримує істотні ризики та винагороди від володіння товарами, а Товариство отримує право на платежі за доставлені товари.Доходи визнаються за методом нарахування.

Дохід - це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов'язань, результатом чого є збільшення чистих активів, за винятком збільшення, пов'язаного з внесками учасників.

Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання. Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення активів або зменшенням зобов'язань.Дохід, пов'язаний з наданням послуг з підривання гірничої маси, визначається із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату баланса, та визначається об'ємами виконаних вибухових робіт,підтверджених підписаними двосторонніми актами. Ступінь  завершеності  робіт  і  послуг  оцінюється шляхом визначення питомої ваги витрат, понесених у зв'язку з наданням послуг, у загальній  очікуваній вартості таких витрат. Облік витрат на виробництво і калькулювання  виробничої собівартості  товарної  продукції ведеться із застосуванням попередільного методу. Виручка вiд продажу робіт та послуг визнається в момент передачi ризикiв i вигод вiд володiння. Доходи та витрати, пов'язані з тією самою операцією, визнаються одночасно за принципом відповідності доходів та витрат. У відповідності методу нарахувань, витрати визнаються незалежно від руху грошових потоків та від того, як вони приймаються для цілей оподаткування.

Реалізація враховується на основi цiн, зазначених у специфiкацiях до договорiв.

Витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід або тоді та тією мірою, якою майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у звіті про фінансовий стан.

Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки також у тих випадках, коли виникають зобов'язання без визнання активу.

Витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи.

В ході звичайної діяльності Товариство здійснює операції з пов'язаними особами. Особи вважаються пов'язаними у тому випадку, коли одна сторона має можливість контролювати іншу сторону або здійснює значний вплив на іншу сторону при прийнятті фінансових та операційних рішень. Згідно з МСБО 24 "Розкриття інформації про зв'язані сторони" пов'язаними сторонами є акціонери, основний управлінський персонал та їхні близькі родичі, а також компанії, що контролюються акціонерами або знаходяться під суттєвим впливом акціонерів. Ціни за операціями з пов'язаними особами встановлюються на регулярній основі. Умови операцій з окремими пов'язаними особами можуть відрізнятися від ринкових.

Розкриття інформації в проміжних звітах за МСФЗ регламентується стандартами, головним чином, МСБО 34 "Проміжна фінансова звітність".Проміжна фінансова звітність - фінансовий звіт,що складається з комплекту стислої фінансової звітності за звітний період.Проміжний фінансовий звіт включає, як мінімум, такі компоненти:а) стислий звіт про фінансовий стан;б) стислий звіт або стислі звіти про прибуток або збиток та інший сукупний дохід;в) стислий звіт про зміни у власному капіталі;г) стислий звіт про рух грошових коштів; таґ) деякі пояснювальні примітки.